EN | UA
EN | UA

Підтримка Медзнат

Назад

Оцінка ефективності застосування бенралізумабу для лікування астми в умовах клінічної практики

бенралізумаб бенралізумаб
бенралізумаб бенралізумаб

Що нового?

Бенралізумаб доцільно застосовувати як додаткову терапію при лікуванні пацієнтів з еозинофільною астмою тяжкого ступеня.

Згідно з результатами багатоцентрового обсерваційного дослідження, бенралізумаб знижує частоту тяжких загострень астми і може застосовуватися як додаткова терапія у пацієнтів з тяжкою еозинофільною астмою (ТЕА), зокрема, у пацієнтів із супутнім хронічним риносинуситом з носовими поліпами (СХРНП). Santi Nolasco та співавт. виконали оцінку ефективності бенралізумабу для лікування ТЕА у пацієнтів із СХРНП та без нього в умовах клінічної практики.

У дослідженні взяли участь 137 пацієнтів з ТЕА з пізнім початком, яким призначили бенралізумаб терміном 24 тижні. На початковому рівні, а також через 4, 12 та 24 тижні були проведені: тест з контролю над астмою (ACT), оцінка необхідності застосування кортикостероїдів для прийому внутрішньо, оцінка посилення перебігу астми, оцінка функції легень та визначення кількості базофілів та еозинофілів у периферичній крові. На вихідному рівні та на 24-му тижні у пацієнтів з ТЕА за наявності СХРНП провели оцінку за шкалою Ланда-Маккея та тест з оцінки результатів лікування захворювань носа та приносових пазух з 22 пунктів (SNOT-22).

Загалом у 57,7% пацієнтів (79 із 137) спостерігався СХРНП. Слід зазначити, що після 24 тижнів терапії випадки тяжких загострень астми скоротилися з 4 (3-6) до 0 (0-2). Помітні покращення відзначалися вже на 4-му тижні за такими показниками, як оцінка за шкалою ACT, потреба у застосуванні кортикостероїдів, об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) (%), ОФВ1 (л), форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) ( %), відношення ОФВ1/ФЖЄЛ (%) та об'ємна швидкість видиху на рівні 25–75 % від ФЖЄЛ (ОШВ 25–75) (%).

Також відзначалося різке зниження кількості базофілів та еозинофілів у периферичній крові. У пацієнтів із ТЕА + СХРНП оцінка за шкалою SNOT-22 знизилася з 46 (39,5-64,5) до 32 (19-46). Крім того, у таких пацієнтів при порівнянні з пацієнтами з ТЕА спостерігалося покращення відповіді щодо мінімальної клінічно значущої відмінності в оцінках за шкалою ACT, а також покращення показників ОФВ1 (%), ОФВ1 (л) та ОШВ 25–75 %. Таким чином, бенралізумаб сприяє покращенню результатів лікування пацієнтів з астмою.

Джерело:

The Journal of Allergy and Clinical Immunology: In Practice

Стаття:

Benralizumab Effectiveness in Severe Eosinophilic Asthma with and without Chronic Rhinosinusitis with Nasal Polyps: A Real-World Multicenter Study

Автори:

Santi Nolasco і співавт.

Коментарі (0)

Рекомендації

Ви хочете видалити цей коментар? Будь ласка, вкажіть коментар Невірний текстовий зміст Текст не може перевищувати 1000 символів Щось пішло не так Скасувати Підтвердити Підтвердити видалення Приховати відповіді Вид Відповіді дивитися відповіді en ru ua
Спробуй: