Оцінка ефективності застосування бенралізумабу для лікування астми в умовах клінічної практики

Новини медицини 2 хв 284

Розмір шрифту

Дата публікації: 11/10/2021

Що нового?

Бенралізумаб доцільно застосовувати як додаткову терапію при лікуванні пацієнтів з еозинофільною астмою тяжкого ступеня.

Згідно з результатами багатоцентрового обсерваційного дослідження, бенралізумаб знижує частоту тяжких загострень астми і може застосовуватися як додаткова терапія у пацієнтів з тяжкою еозинофільною астмою (ТЕА), зокрема, у пацієнтів із супутнім хронічним риносинуситом з носовими поліпами (СХРНП). Santi Nolasco та співавт. виконали оцінку ефективності бенралізумабу для лікування ТЕА у пацієнтів із СХРНП та без нього в умовах клінічної практики.

У дослідженні взяли участь 137 пацієнтів з ТЕА з пізнім початком, яким призначили бенралізумаб терміном 24 тижні. На початковому рівні, а також через 4, 12 та 24 тижні були проведені: тест з контролю над астмою (ACT), оцінка необхідності застосування кортикостероїдів для прийому внутрішньо, оцінка посилення перебігу астми, оцінка функції легень та визначення кількості базофілів та еозинофілів у периферичній крові. На вихідному рівні та на 24-му тижні у пацієнтів з ТЕА за наявності СХРНП провели оцінку за шкалою Ланда-Маккея та тест з оцінки результатів лікування захворювань носа та приносових пазух з 22 пунктів (SNOT-22).

Загалом у 57,7% пацієнтів (79 із 137) спостерігався СХРНП. Слід зазначити, що після 24 тижнів терапії випадки тяжких загострень астми скоротилися з 4 (3-6) до 0 (0-2). Помітні покращення відзначалися вже на 4-му тижні за такими показниками, як оцінка за шкалою ACT, потреба у застосуванні кортикостероїдів, об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) (%), ОФВ1 (л), форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) ( %), відношення ОФВ1/ФЖЄЛ (%) та об'ємна швидкість видиху на рівні 25–75 % від ФЖЄЛ (ОШВ 25–75) (%).

Також відзначалося різке зниження кількості базофілів та еозинофілів у периферичній крові. У пацієнтів із ТЕА + СХРНП оцінка за шкалою SNOT-22 знизилася з 46 (39,5-64,5) до 32 (19-46). Крім того, у таких пацієнтів при порівнянні з пацієнтами з ТЕА спостерігалося покращення відповіді щодо мінімальної клінічно значущої відмінності в оцінках за шкалою ACT, а також покращення показників ОФВ1 (%), ОФВ1 (л) та ОШВ 25–75 %. Таким чином, бенралізумаб сприяє покращенню результатів лікування пацієнтів з астмою.