Дослідження серотонінергічних препаратів у лікуванні функціональної диспепсії

Згідно з результатами нещодавно проведеного дослідження, ефективними варіантами лікування функціональної диспепсії є серотонінергічні препарати, трициклічні антидепресанти та анксіолітичні препарати. Мета дослідження полягала у вивченні застосування серотонінергічних препаратів у лікуванні симптомів функціональної диспепсії. Було проведено огляд джерел із бази даних PubMed. Публікації відбирали відповідно до рекомендацій «Переважні параметри звітності для систематичних оглядів та метааналізу» (PRISMA), за ключовими словами: «серотонін» та «лікування функціональної диспепсії».

Спочатку було виявлено 180 досліджень, однак після виключення публікацій із заголовками та анотаціями, що не відповідають критеріям, а також публікацій не англійською мовою та публікацій про патофізіологічні аспекти, до аналізу було включено лише 16 досліджень. При застосуванні прокінетичних препаратів, зокрема антагоністів 5-HT4 цисаприду та тегасероду, спостерігалося полегшення симптомів функціональної диспепсії порівняно з плацебо. Проте дискусії про ефективність мосаприду продовжуються.

Щодо антидепресантів встановлено, що застосування трициклічних антидепресантів, зокрема амітриптиліну, що полегшує епігастральний больовий синдром, може бути ефективним у лікуванні функціональної диспепсії. У пацієнтів з функціональною диспепсією, що супроводжується зниженням маси тіла, міртазапін перевищує плацебо за ефективністю. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну виявилися неефективними у лікуванні функціональної диспепсії, при цьому їх застосування було пов'язане з розвитком різних побічних ефектів.

Препарати для лікування тривоги, наприклад, буспірон і тандоспірон, які здатні розслаблювати м'язи дна шлунка, довели свою ефективність у лікуванні функціональної диспепсії і можуть розглядатися як потенційний варіант терапії. Встановлено, що трициклічні антидепресанти та анксіолітичні препарати найбільш ефективні при функціональній диспепсії, що вказує на важливість їх застосування при розладі шлунково-кишкового тракту. Очевидно, що серотонін відіграє ключову роль у лікуванні функціональної диспепсії та пов'язаних з нею патофізіологічних процесів.