При застосуванні омалізумабу у пацієнтів із сонячною кропив’янкою спостерігається зниження симптомів; при цьому високоафінний рецептор IgE є цінним прогностичним фактором відповіді на лікування.
В амбіспективному дослідженні, результати якого опубліковані в журналі Acta Dermato-Venereologica, були отримані реальні результати терапії омалізумабом і підкреслена потенційна значущість шляхів, опосередкованих імуноглобуліном E (IgE), при сонячній кропив’янці, а також потенційна роль високоафінного рецептора IgE (FcεRI) як біомаркера відповіді на омалізумаб.
У цьому дослідженні вивчали клінічні та терапевтичні характеристики групи пацієнтів із сонячною кропив'янкою протягом тривалого періоду; при цьому особливу увагу приділяли застосуванню омалізумабу та наслідкам лікування. За допомогою тесту контролю над симптомами кропив'янки (UCT) у дослідженні також оцінювали відповідь на терапію омалізумабом шляхом оцінки рівнів FcεRI. У цьому спостережному дослідженні, виконаному в одному дослідному центрі, брав участь 41 пацієнт з діагностованою сонячною кропив'янкою; медіана тривалості періоду наступного спостереження становила шістдесят місяців.
Тринадцять із цих добровольців отримували омалізумаб; медіана наступного періоду наступного спостереження становила 48 місяців. Після застосування омалізумабу у всіх пацієнтів спостерігалося помітне зниження рівнів FcεRI відносно вихідного значення. Воно супроводжувалося збільшенням медіани показників UCT. Частота утримання на терапії через 48 місяців становила 88,9%. Використання протоколу поступового зниження дози омалізумабу призвело до тривалого припинення терапії лише в одного учасника. Крім того, у пацієнтів, яким було призначено омалізумаб, та у пацієнтів без ремісії медіана вихідного показника UCT була нижчою (p < 0,01).
Acta Dermato-Venereologica
Solar Urticaria: An Ambispective Study in a Long-term Follow-up Cohort with Emphasis on Therapeutic Predictors and Outcomes
David Pesqué і співавт.
Коментарі (0)