Переваги застосування глюкокортикостероїдів системної дії для лікування болю в попереку

Застосування глюкокортикостероїдів системної дії для лікування корінцевого синдрому поперекового відділу хребта у дорослих пов'язане з незначним зниженням інтенсивності болю в короткостроковій перспективі та більш виразним відновленням здатності до нормального функціонування. У довгостроковій перспективі очікується незначне покращення здатності пацієнтів до нормального функціонування, про що свідчать публікації в Кокрейнівській базі даних систематичних оглядів. Мета цього дослідження полягала у вивченні ефективності глюкокортикостероїдів системної дії порівняно з плацебо та відсутністю глюкокортикостероїдів при лікуванні стенозу спинномозкового каналу з клінічними проявами та болю в попереку (корінцевого та некорінцевого характеру).

Пошук виконували із застосуванням стандартного та розширеного Кокрейнівських методів. В аналіз були включені квазірандомізовані та рандомізовані дослідження, в яких порівнювали застосування глюкокортикостероїдів системної дії, застосування плацебо та відсутність глюкокортикостероїдів. Використовували стандартні методики Кокрейна. Як основні показники оцінювали наявність болю, функцію, потребу в хірургічному втручанні, наявність небажаних явищ тяжкого ступеня тяжкості та гіперглікемії. Як додаткові показники оцінювали якість життя, досягнення сприятливих результатів, наявність небажаних явищ легкого ступеня тяжкості та вибуття з дослідження через розвиток небажаних явищ. Рівень доказовості даних про кожен результат визначали відповідно до рекомендацій з розробки, оцінки та експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE).

Критеріями включення відповідали 13 досліджень за участю 1047 пацієнтів. У 9 дослідженнях брали участь пацієнти з корінцевим синдромом поперекового відділу хребта, у 2 дослідженнях – пацієнти зі стенозом спинномозкового каналу, та ще у 2 дослідженнях – пацієнти з люмбалгією. Учасники кожного дослідження не інформували про застосування глюкокортикостероїдів системної дії. В одному дослідженні виявили високий ризик виникнення систематичної помилки відбору, у п'яти ризик був невідомий, і ще в семи — низький. У двох дослідженнях систематична помилка, пов'язана з вибуттям учасників, була серйозною проблемою. Глюкокортикостероїди системної дії застосовувалися у різних дозах та протягом різних періодів часу.

Застосування глюкокортикостероїдів системної дії для лікування корінцевого синдрому може підвищувати ймовірність зниження інтенсивності болю при нетривалому періоді наступного спостереження (відношення ризиків (ВР) = 1,21; 95% довірчий інтервал (ДІ) = 0,88-1,66; абсолютний ефект «на 5% краще» (95% ДІ: від «гірше на 5%» до «краще на 15%»), за даними із середнім рівнем доказовості). Зазначена терапія може знижувати інтенсивність болю в порівнянні з плацебо при нетривалому періоді наступного спостереження (середня різниця (СР) = «на 0,56 бала краще»; 95% ДІ = 1,08-0,04 за шкалою від 0 до 10).

Застосування глюкокортикостероїдів системної дії, ймовірно, підвищує ймовірність покращення функції при нетривалому періоді наступного спостереження (ВР = 1,52; 95% ДІ = 1,22-1,91; абсолютний ефект = «на 19% краще»; 95% ДІ: від «краще на 8%» до «краще на 30%»). Проте поліпшення функції при нетривалому періоді наступного спостереження не спостерігалося (стандартизована різниця середніх (СРС) = «на 0,14 краще»; діапазон = від «краще на 0,49» до «гірше на 0,21»). Згідно з даними одного дослідження, терапія глюкокортикостероїдами системної дії була пов'язана з більш високою ймовірністю покращення функції (ВР = 1,29; 95% ДІ: 1,06-1,56) та більш виразним поліпшенням функції порівняно з плацебо при тривалому періоді наступного спостереження.

Відмінностей щодо ймовірності проведення хірургічного втручання виявлено не було (ВР = 1,00; 95% ДІ = 0,68-1,47). Застосування глюкокортикостероїдів системної дії (одноразово або коротким курсом) не було пов'язане з підвищенням ризику розвитку небажаних явищ, тяжких небажаних явищ, гіперглікемії або дострокового вибуття через розвиток небажаних явищ. Є обмежені дані про порівняння застосування глюкокортикостероїдів системної дії та плацебо у лікуванні больового синдрому некорінцевого характеру. Застосування глюкокортикостероїдів системної дії може призвести до короткочасного посилення дискомфорту та при цьому до незначного покращення функції. За даними обмеженої кількості досліджень, застосування глюкокортикостероїдів системної дії з високою ймовірністю не пов'язане з більш виразним сприятливим впливом порівняно з плацебо при лікуванні короткочасного болю або порушення функції у пацієнтів зі стенозом спинномозкового каналу.

У пацієнтів з корінцевим синдромом, не пов'язаним зі стенозом спинномозкового каналу, застосування глюкокортикостероїдів системної дії, мабуть, малоефективне з точки зору зменшення короткочасного болю та покращення функції та може забезпечувати незначне покращення функції при тривалому спостереженні. Ймовірно, глюкокортикостероїди системної дії неефективні з точки зору зниження виразності стенозу спинномозкового каналу, і їхня дія у пацієнтів з больовим синдромом поперекового відділу хребта некорінцевого характеру невідома. Наявних даних недостатньо, щоб зробити однозначний висновок про здатність глюкокортикостероїдів системної дії викликати тяжкі небажані явища при одноразовому або короткочасному застосуванні при люмбалгії.