Вплив КПТ безсоння на системне запалення у пацієнтів із остеоартрозом колінного суглоба

У недавньому дослідженні когнітивно-поведінкова терапія безсоння (КПТ-Б) забезпечувала статистично значуще більш виразне зниження тривалості пробуджень після настання сну (WASO) у середині лікування порівняно із застосуванням активного контролю. Однак було встановлено, що зниження рівня інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) через 3 місяці наступного спостереження було статистично значуще пов'язане лише з покращенням WASO у середині лікування. Мета дослідження полягала у визначенні того, чи здатна КПТ-Б забезпечити більш виразне зниження рівня циркулюючого ІЛ-6 порівняно із застосуванням активного контролю.

Вважалося, що в осіб із безсонням та остеоартрозом колінного суглоба цей ефект досягається за рахунок більш виразного полегшення проблем із підтриманням сну в середині лікування.

Нове дослідження у 64 пацієнтів було проведено у рамках більш масштабного подвійного сліпого рандомізованого клінічного дослідження з активним контролем. Рівні ІЛ-6 у сироватці крові оцінювали на початку, після лікування та протягом періодів спостереження тривалістю 3 та 6 місяців. Характер сну учасників оцінювали за допомогою щоденників сну.

Статистично значущих відмінностей у динаміці рівня ІЛ-6 між групами застосування КПТ-Б та активного контролю виявлено не було. Однак КПТ-Б забезпечувала більш виразне полегшення проблем із підтриманням сну в середині лікування, що було пов'язано зі статистично значуще нижчим рівнем ІЛ-6 через 3 місяці наступного спостереження. Проблеми з підтриманням сну у середині лікування були статистично значущим прогностичним чинником змін рівня ІЛ-6 після лікування та через 6 місяців наступного спостереження (рисунок 1).

У пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба та безсонням КПТ-Б ефективно полегшувала проблеми з підтриманням сну. Однак було отримано недостатньо доказів, що підтверджують припущення про те, що КПТ-Б дозволяє статистично значуще знизити рівень ІЛ-6 за рахунок поліпшення сну. Як видається, в цій популяції пацієнтів КПТ-Б сама по собі може виявитися неефективною для зменшення інтенсивності системного запалення.

Отримані результати сприяють розумінню складного взаємозв'язку між якістю сну, запаленням та активністю остеоартрозу колінного суглоба. Вони вказують на потенційні переваги КПТ-Б для лікування порушень сну, але також наголошують на необхідності проведення подальших досліджень для вивчення альтернативних стратегій лікування системного запалення у цій популяції пацієнтів.