Змінити пароль!
Скинути пароль!
Встановлено, що у пацієнтів із цукровим діабетом монотерапія тіазолідиндіоном пов'язана зі зниженням ризику розвитку деменції з будь-яких причин у порівнянні із застосуванням сульфонілсечовини або метформіну.
Результати дослідження, опубліковані в журналі BMJ Open Diabetes Research and Care, вказують, що, на відміну від монотерапії метформіном (МЕТ), монотерапія тіазолідиндіоном (ТЗД) пов'язана зі зниженням ризику розвитку деменції на 22%, при цьому при монотерапії сульфонілсечовиною (СС) ризик розвитку деменції підвищується на 12%. Мета цього дослідження полягала у вивченні ймовірності розвитку деменції у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2), які отримують СС або ТЗД, порівняно з пацієнтами, які отримують МЕТ.
За дизайном це було проспективне обсерваційне дослідження з використанням даних електронних медичних карток пацієнтів із ЦД2 з усіх відділень, що беруть участь у програмі Veterans Affairs Healthcare System. У дослідження були включені пацієнти з ЦД2, які отримують протидіабетичні засоби у віці 60 років і старше, у яких була відсутня деменція. З використанням даних про призначене лікування були виділені контрольна група (група монотерапії МЕТ) та групи монотерапії ТЗД та монотерапії СС.
Пацієнти мали отримувати відповідне лікування протягом не менше одного року. Основною кінцевою точкою був розвиток деменції з будь-яких причин, а двома додатковими кінцевими точками – розвиток судинної деменції та хвороби Альцгеймера. Для порівняння ризику досягнення кінцевих точок використовували моделі пропорційних ризиків Кокса, зважені за показником схильності.
Частота розвитку деменції з будь-яких причин склала 8,2 випадки на 1000 людино-років серед 559 106 ветеранів, які відповідають критеріям включення до дослідження (середній вік: 65,7 року). Через мінімум один рік з початку лікування було встановлено, що монотерапія ТЗД пов'язана зі зниженням ризику розвитку деменції з будь-яких причин на 22% (ВР: 0,78) порівняно з монотерапією МЕТ та на 11% порівняно з двокомпонентною терапією із застосуванням ТЗД та МЕТ (ВР: 0,89). При цьому при монотерапії СС ризик розвитку деменції з будь-яких причин був на 12% вищим (ВР: 1,12). У пацієнтів із ЦД2, які отримували ТЗД, ризик розвитку деменції був нижчим, а у пацієнтів, які отримували СС, цей ризик був вищим у порівнянні з тими, хто отримував МЕТ. Додавання МЕТ або ТЗД до СС може допомогти знизити вплив останнього, що сприяє розвитку деменції. Результати, отримані в цьому дослідженні, можуть вплинути на вибір лікарських препаратів для пацієнтів похилого віку з ЦД2, які схильні до високого ризику розвитку деменції.
BMJ Open Diabetes Research and Care
Use of oral diabetes medications and the risk of incident dementia in US veterans aged ≥60 years with type 2 diabetes
Xin Tang і співавт.
Коментарі (0)