Вплив ерадикації інфекції H. pylori на концентрацію пепсину в слині

Результати дослідження вказують на те, що інфекція, спричинена Helicobacter pylori (H. pylori), може бути пов'язана із загостренням симптомів ларингофарингеального рефлюксу (ЛФР) у зв'язку з підвищенням концентрації пепсину у слині. Мета дослідження, проведеного Qing-Qing Zhang та співавт., полягала у вивченні впливу ерадикаційної терапії інфекції, викликаної H. pylori, на концентрацію пепсину в слині у осіб з ларингофарингеальним рефлюксом.

До дослідження було включено 477 учасників із підозрою на ЛФР. Залежно від наявності/відсутності ЛФР та інфекції, викликаної H. pylori, було проведено порівняння наступних показників пацієнтів: індекс симптомів рефлюксу (Reflux Symptom Index, RSI), оцінка за шкалою рефлюксних ознак (Reflux Finding Score, RFS), концентрація пепсину, виміряна з використанням імуноферментного аналізу, частота отримання позитивного результату аналізу і число розпадів в хвилину в аналізі на H. pylori на основі визначення 14C-сечовини в повітрі, що видихається. Учасники з позитивним результатом аналізу на H. pylori отримували терапію для ерадикації цього патогену, а учасники з негативним результатом аналізу – терапію інгібіторами протонної помпи (ІПП).

У підгрупі учасників з ЛФР та позитивним результатом аналізу на H. pylori оцінки виразності набряку голосових складок (1,04 та 0,85 бала відповідно), персистуючого кашлю (0,88 та 0,50 бала) та еритеми або гіперемії (1,93 і 1,78 бала) були вищими порівняно з підгрупою учасників з ЛФР та негативним результатом аналізу на H. pylori. Незалежно від наявності/відсутності ЛФР, концентрація пепсину в слині була вищою у пацієнтів з інфекцією, спричиненою H. pylori, порівняно з пацієнтами, у яких ця інфекція була відсутня (див. таблицю 1).

Після ерадикаційної терапії у пацієнтів з ЛФР та інфекцією, викликаною H. pylori, було виявлено зниження відносно вихідного рівня (до проведення лікування) за такими показниками: концентрація пепсину в слині (44,35 нг/мл порівняно з 74,15 нг/мл ), оцінка виразності персистуючого кашлю (0,35 порівняно з 0,84 бала) та гіперемії або еритеми (1,50 порівняно з 1,83 бала). При цьому у пацієнтів з ЛФР, але без інфекції, спричиненої H. pylori, які отримували монотерапію ІПП, такого ефекту не спостерігалося. Таким чином, присутність інфекції, спричиненої H. pylori, може сприяти погіршенню клінічних ознак та симптомів захворювання у пацієнтів із ЛФР, у тому числі за рахунок підвищення концентрації пепсину у слині.