Динаміка зміни ризику розвитку порушень з боку психіки та нервової системи після COVID-19

За результатами оцінки даних 2-річних ретроспективних когортних досліджень було виявлено статистично значущу відмінність динаміки зміни ризику у перші два роки після встановлення діагнозу. Крім того, було встановлено відмінність профілів та динаміки зміни ризику залежно від штаму вірусу SARS-CoV-2 та віку пацієнтів (у дітей порівняно з дорослими та літніми особами). Ціль цього дослідження полягала в оцінці ризику розвитку різних порушень з боку психіки та нервової системи протягом перших двох років після встановлення діагнозу COVID-19.

Збір даних проводили з використанням бази даних мережі електронних медичних карток TriNetX. Після цього було виконано процедуру відбору за коефіцієнтом схильності (у співвідношенні 1 : 1) учасників з COVID-19 будь-якого віку та учасників з паралельної когорти з будь-якими іншими респіраторними інфекціями. Для порівняння учасників використовували статус імунізації, фактори ризику розвитку COVID-19 та важкої форми інфекції, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, а також демографічні показники.

Для стратифікації пацієнтів у межах аналізу використовували дату встановлення діагнозу та вікові групи (діти віком до 18 років, дорослі віком від 18 до 64 років та особи похилого віку (65 років та старше)). В рамках дослідження оцінювали ризик розвитку чотирнадцяти порушень з боку психіки та нервової системи після COVID-19 та зіставляли з ризиком у підібраній контрольній вибірці.

Модель 2-річної динаміки зміни ризику була створена з використанням відношення ризиків (ВР) залежно від часу.

Узагальнення даних про дворічну динаміку зміни ризику було виконано з урахуванням постійного ВР за 6 місяців (визначеного як величина ризику на початковому етапі спостереження, яка не була однозначно встановлена у дітей), тимчасового горизонту ризику розвитку кожного порушення (тобто часу, за яке ВР повертається до одиниці) та часу до вирівнювання частоти розвитку порушення в обох когортах.

Також було виконано аналіз числа осіб у кожній віковій групі, у яких настав смертельний результат після виявлення порушення з боку психіки чи нервової системи. Крім цього, було проведено порівняння підібраних когорт учасників з інфекцією, викликаною вірусом SARS-CoV-2, до та після появи альфа-(B.1.1.7), дельта-(B.1.617.2) та омікрон-штаму (B. 1.1.529) вірусу.

За період дослідження було виявлено 1 487 712 пацієнтів із встановленим діагнозом COVID-19. Для 1 284 437 з них (185 748 дітей, 856 588 дорослих та 242 101 особа похилого віку; загальний середній вік: 42,5 року (СО: 21,9); 741 806 (57,8 %) жінки та 542 1 42,2%) чоловіки) у відповідній кількості були підібрані особи з іншим респіраторним захворюванням.

У загальній когорті було виявлено статистично значущі відмінності профілів ризику розвитку порушень після COVID-19. За винятком паркінсонізму, синдрому Гійєна - Барре, порушень з боку нервових корінців, нервів і сплетень та енцефаліту, через 6 місяців по більшості порушень ВР було значно більше одиниці, причому тимчасовий горизонт ризику і час до вирівнювання частоти істотно відрізнялися.

Ризик розвитку частих порушень з боку психіки повернувся до вихідного рівня через 1-2 місяці (ризик розвитку порушень настрою через 43 дні, ризик розвитку тривоги через 58 днів) і потім зрівнявся з ризиком у підібраній контрольній вибірці (ризик розвитку порушень настрою через 457 днів, ризик розвитку тривоги через 417 днів. Наприкінці 2-річного періоду спостереження ризик розвитку судомних нападів/епілепсії, психозу, деменції та когнітивного дефіциту (також званого «мозковим туманом») залишався підвищеним.

Динаміка зміни ризику у дітей після інфекції, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, відрізнялася від такої у дорослих. Через 6 місяців після COVID-19 підвищений ризик розвитку тривоги (ВР: 1,02) та порушень настрою (ВР 1,00 (0,94-1,06)) у дітей не спостерігався, однак був підвищений ризик розвитку судомних нападів/епілепсії, психозу, порушень з боку нервових корінців, нервів та сплетень, ішемічного інсульту, внутрішньочерепного крововиливу, безсоння та когнітивного дефіциту (ВР в діапазоні від 1,20 (1,09-1,33) до 2,16 (1,46-3, 19)).

На відміну від дорослих у дітей тимчасовий горизонт ризику та час до вирівнювання частоти появи когнітивного дефіциту мали межу (75 та 491 день відповідно). Кількість пацієнтів похилого віку, у яких настав смертельний результат після виявлення порушення психіки або нервової системи, особливо деменції, епілепсії або судомних нападів, у всіх когортах дослідження було порівнянним. До і відразу після появи альфа-штаму вірусу (n = 47 675 у кожній групі) профілі ризику не відрізнялися.

Після появи дельта-штаму вірусу (n = 44 835 у кожній когорті) порівняно з періодом до його появи підвищився ризик розвитку ішемічного інсульту, судомних нападів/епілепсії, когнітивного дефіциту, безсоння та тривожних розладів. Це супроводжувалося підвищенням рівня смертності. Після появи омікрон-штаму вірусу (n = 39845 у кожній когорті) рівень смертності знизився порівняно з періодом до його появи. При цьому ризик розвитку порушень з боку психіки та нервової системи залишився таким самим.

За результатами аналізу було встановлено, що підвищення ризику тривоги та порушень настрою було тимчасовим. При цьому порівняно з даними осіб з іншими респіраторними захворюваннями підвищення частоти розвитку цих порушень виявлено не було. Навпаки, підвищений ризик розвитку психозу, когнітивного дефіциту, деменції та епілепсії/судомного нападу зберігався протягом усього дослідження. Відмінність динаміки зміни ризику розвитку цих порушень свідчить про їх різний патогенез. У порівнянні з дорослими та літніми особами у дітей відзначають сприятливіший загальний профіль ризику розвитку порушень з боку психіки. Проте збереження підвищеного ризику деяких порушень викликає побоювання.

Той факт, що під час переважного поширення дельта- та омікрон-штамів вірусу порушення психіки та нервової системи були подібними, вказує на те, що навантаження на систему охорони здоров'я може зберігатися, навіть якщо всі інші характеристики цих штамів є більш сприятливими. Отримані в цьому дослідженні результати дозволяють краще зрозуміти ризик розвитку порушень з боку психіки та нервової системи після перенесення інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2, на індивідуальному та популяційному рівнях, і вживати відповідних заходів щодо їх зниження.