Порівняна ефективність лідокаїну та лабеталолу у забезпеченні контрольованої гіпотензії при проведенні операцій на середньому вусі

Новини медицини 2 хв 657

Розмір шрифту

Дата публікації: 14/06/2024

Що нового?

Лідокаїн та лабеталол однаково ефективні у забезпеченні контрольованої гіпотензії при проведенні операцій на середньому вусі. Вибір препарату залежить від переваг хірурга та особливостей пацієнта.

У дослідженні, нещодавно опублікованому в журналі Brazilian Journal of Otorhinolaryngology, отримані дані про ефективність двох широко застосовуваних лікарських препаратів – лабеталолу (неселективного бета-блокатора) та лідокаїну у формі розчину для інфузій (місцевого анестетика) – у забезпеченні керованої гіпотензії після тимпанопластики. Обидва препарати ефективно знижували виразність післяопераційних ускладнень шляхом регулювання рівня артеріального тиску. Проте при виборі з цих двох препаратів слід враховувати особливості пацієнта і висновок анестезіолога.

Мета дослідження Ali Karami та співавт. полягала у вивченні впливу неселективного бета-блокатора і місцевого анестетика на зміну гемодинаміки та періопераційні результати при проведенні тимпанопластики у 64 пацієнтів. Пацієнтів рандомізували у дві групи: групу застосування лабеталолу (у дозі 0,5–2,0 мг/хв) та групу лідокаїну (у формі 1 % розчину для інфузій у дозі 1,5 мг/кг/год). Препарати застосовували для досягнення керованої гіпотензії під час операції. Для оцінки ефективності препаратів порівнювали середній артеріальний тиск (САТ), ступінь задоволеності хірурга, час досягнення цільового САТ, обсяг крововтрати, інтенсивність болю після операції, застосування анестетиків після операції, седацію та інші показники.

У групі лабеталолу медіана об'єму крововтрати становила 10 куб. см, що менше 30 куб. см у групі лідокаїну, проте ця відмінність не була статистично значущою. Крім того, між групами не було виявлено статистично значущих відмінностей щодо ступеня задоволеності хірурга препаратами, інтенсивності болю та рівня седації у фазі відновлення. Відмінності в тривалості операції та відновлення та часу до екстубації також не були статистично значущими. При застосуванні обох препаратів потрібно близько 20 хвилин для досягнення цільового САТ та подібної гемодинамічної відповіді (p > 0,05).