Зв'язок між величиною кута нахилу франкфуртської площини та інтенсивністю міофасціального болю

Новини медицини 1 хв 524

Розмір шрифту

Дата публікації: 09/09/2024

Що нового?

При діагностиці та лікуванні шийного міофасціального больового синдрому слід враховувати анатомічні кути, підлогу та фізичну активність.

У журналі Journal of Clinical Medicine були опубліковані результати дослідження, під час якого аналізували зв'язок між франфуртською площиною та наявністю міофасціальних тригерних точок, що викликають шийний міофасціальний біль.

Darío Sánchez-Guilabert та Angel Martínez-Carrasco провели обсерваційне дослідження, під час якого пацієнтів із шийним болем фотографували для оцінки кута нахилу франкфуртської площини. Одночасно з цим проводили пальпування м'язів задньої поверхні шиї для визначення міофасціальних тригерних точок, які вимірювали за допомогою алгометра тиску у трьох шийних локаціях з правого та лівого боку.

До дослідження було включено 47 учасників як мінімум з одним епізодом шийного болю. Статистично значущі результати було виявлено у наступних парах:

1-а локація справа та заняття спортом;
2-а локація праворуч та підлога;
2-а локація праворуч та заняття спортом;
3-я локація праворуч та підлога;
Підлога та 1, 2 та 3-я локації зліва.
Крім того, кут нахилу франкфуртської площини позитивно корелював з міофасціальними тригерними точками, особливо з правого боку.

Дослідники дійшли висновку, що більший кут нахилу франкфуртської площини був пов'язаний зі зниженням інтенсивності міофасціального болю, а менший кут — з вищою інтенсивністю. У жінок спостерігався нижчий поріг сприйняття болю при натисканні в порівнянні з чоловіками, у зв'язку з чим інтенсивність міофасціального шийного болю у них була загалом вищою. У учасників, які займаються спортом не менше трьох разів на тиждень, поріг сприйняття болю при натисканні був вищим, а інтенсивність болю в шиї нижче. Слід зазначити, що не було виявлено статистично значущого зв'язку між надмірним використанням електронних пристроїв або тривалістю навчання.