Оцінка ефективності ведолізумаба, біологічного препарату для лікування запальних захворювань кишечника

Результати систематичного огляду та метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) підтвердили, що у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК) застосування ведолізумабу є перспективним методом лікування. Мета дослідження, проведеного Hui-Jun Tang et al., полягала в оцінці безпеки та ефективності застосування ведолізумаба у лікуванні ЗЗК.

Пошук відповідних публікацій проводили у таких базах даних, як Embase, PubMed та база даних Кокрейнівської бібліотеки. Основну увагу було приділено РКД, у яких оцінювали безпеку та ефективність застосування ведолізумаба в лікуванні ЗЗК.

Для оцінки відношення ризиків (ВР) та 95% довірчих інтервалів (ДІ) для кожного результату використовували модель з випадковими ефектами. Серед відібраних досліджень критеріям включення відповідали 12 РКД за участю 4865 осіб. У пацієнтів з виразковим колітом та хворобою Крона на етапі індукції терапія ведолізумабом продемонструвала більшу ефективність порівняно з плацебо з точки зору досягнення клінічної ремісії (ВР = 2,09) та клінічної відповіді (ВР = 1,54).

У групі підтримуючої терапії застосування ведолізумаба забезпечувало більш високу частоту клінічної ремісії (ВР = 1,98) та клінічної відповіді (ВР = 1,78) порівняно з групою плацебо. Терапія ведолізумабом забезпечувала статистично значуще підвищення частоти клінічної ремісії (ВР = 2,07) та клінічної відповіді (ВР = 1,84), особливо у пацієнтів, які раніше не відповіли на терапію антагоністами фактора некрозу пухлини (ФНП). У пацієнтів з ЗЗК терапія ведолізумабом перевершувала плацебо за ефективністю щодо частоти досягнення ремісії без застосування кортикостероїдів (ВР = 1,98).

У пацієнтів із хворобою Крона терапія ведолізумабом була ефективнішою за плацебо з точки зору стимулювання загоєння слизової оболонки (ВР = 1,78). Застосування ведолізумаба забезпечувало статистично значуще зниження ризику розвитку загострення ЗЗК проти плацебо (ВР = 0,60). У пацієнтів із хворобою Крона терапія ведолізумабом була пов'язана з підвищеним ризиком розвитку назофарингіту порівняно з плацебо (ВР = 1,77).

Щодо інших небажаних явищ виражених відмінностей зареєстровано не було. Незважаючи на потенційні ризики, такі як систематична помилка відбору, результати поточного дослідження підтверджують безпеку та ефективність застосування ведолізумаба як метод біологічної терапії для лікування ЗЗК, особливо у пацієнтів, які не відповіли на терапію антагоністами ФНП.