Ефективність різних типів емолієнтів при екземі у дітей

У рамках клінічного дослідження встановлено порівнянну ефективність чотирьох форм емолієнтів   (лосьйони, креми, гелі та мазі) у полегшенні симптомів екземи у дітей. Мета дослідження полягала у визначенні прийнятності та ефективності лосьйонів, кремів, гелів та мазей для отримання нових даних щодо методу «проб і помилок», що часто використовується при призначенні цих пом'якшуючих засобів дітям, які страждають на екзему.

У цьому клінічному дослідженні з індивідуальною рандомізацією у чотирьох паралельних групах (клінічне дослідження «Найкращі емолієнти при екземі» (BEE RCT)) взяли участь 550 дітей віком від 6 місяців до 12 років з екземою як мінімум легкого ступеня тяжкості. Основною кінцевою точкою була оцінка за шкалою тяжкості проявів екземи пацієнтом протягом 16 тижнів. Додатковими кінцевими точками були оцінки за шкалою тяжкості проявів екземи пацієнтом протягом 52 тижнів, індекс поширеності та тяжкості екземи (Eczema Area Severity Index) через 16 тижнів, оцінки якості життя (якість життя при атопічному дерматиті (Atopic Dermatitis Quality of Life), за п'ятирівневою версією, опитувальник щодо оцінки якості життя пов'язаного зі здоров'ям дітей (Child Health Utility) за 9 показниками та Європейський опитувальник оцінки якості життя (EuroQol) за 5 показниками), оцінки впливу дерматиту на сім'ю (Dermatitis Family Impact) та рівень задоволеності через 16 тижнів.

У ході дослідження 550 дітей рандомізували до різних груп лікування: групу застосування лосьйону (131 проаналізовано з 137 розподілених), крему (137/140), гелю (130/135) або мазі (126/138). За даними на початок дослідження, 86,0% учасників були представниками європеоїдної раси, а 46,4% - жіночої статі. Медіана віку з міжквартильним розмахом 2–8 років становила 4 роки, а медіана оцінки за шкалою оцінки тяжкості проявів екземи пацієнтом становила 9,3 (зі стандартним відхиленням 5,5).

Не було відзначено статистично значущих відмінностей у середніх оцінках за шкалою тяжкості проявів екземи пацієнтом при застосуванні різних форм емолієнтів  протягом перших 16 тижнів (глобальне значення p = 0,765). Парні відмінності в скоригованих оцінках за шкалою оцінки тяжкості проявів екземи пацієнтом були такими: крем-лосьйон 0,42 (95% довірчий інтервал (ДІ) від –0,48 до 1,32), гель-лосьйон 0,17 (95% ДІ від –0,75 до 1,09), мазь-лосьйон –0,01 (95 % ДІ від –0,93 до 0,91), гель-крем –0,25 (95 % ДІ від –1,15 до 0,65), мазь-крем –0,43 (95% ДІ від –1,34 до 0,48) і мазь-гель –0,18 (95% ДІ від –1,11 до 0,75).

Дослідники не зареєстрували змін ефекту залежно від очікувань батьків, віку, інтенсивності захворювання чи застосування британських діагностичних критеріїв. Щодо додаткових кінцевих точок, суттєвих відмінностей між групами дослідження не було. Медіана щотижневого використання призначених емолієнтів, непризначених емолієнтів та кортикостероїдів для зовнішнього застосування була порівнянна у всіх групах.

Загалом учасники висловили найбільше задоволення від застосування гелів та лосьйонів. Статистично значущі відмінності в частоті небажаних реакцій були відсутні, про цікаві небажані явища не повідомлялося. У ході комплексної якісної оцінки за участю 25 дітей та 44 батьків думки щодо прийнятності застосування кремів та мазей розрізнялися, хоча певні проблеми були відзначені при застосуванні всіх типів засобів. Автори вказали на потенційну схильність до пріоритету ефективності над прийнятністю. Батьки віддавали перевагу помпам і флаконам порівняно з ваннами та повідомили про більш глибоке розуміння та дотримання режиму застосування емолієнтів у результаті їхньої участі у дослідженні.

Дослідники дійшли висновку, що застосування всіх чотирьох форм емолієнтів забезпечувало порівнянну ефективність у веденні екземи у дітей. Проте рівень задоволеності серед користувачів був різним: різні батьки та діти віддавали перевагу різним типам пом'якшувальних засобів. Це наголошує на важливості надання користувачам можливості вибирати з широкого спектру типів пом'якшуючих засобів, щоб знайти той, який найкраще відповідає їхнім потребам.

Виходячи з цього, майбутні дослідження слід зосередити на посиленні підтримки спільного ухвалення рішень щодо застосування різних форм емолієнтів. Крім того, існує потреба в оцінці інших емолієнтів, у тому числі засобів на основі парафіну, засобів без парафіну у складі та засобів, які вважаються «новими». Метою цього напряму досліджень є подальше уточнення розуміння ефективності та переваг у виборі емолієнтів, що сприятиме розробці більш персоналізованих та ефективних стратегій щодо екземи.