Оцінка доцільності переходу пацієнтів із бронхіальною астмою у США на біологічні препарати

В результаті комплексної оцінки сценарію переходу на біологічні препарати пацієнтів з бронхіальною астмою в США в умовах клінічної практики було отримано тривожні результати. У ході дослідження було вивчено клінічний статус пацієнтів, яких перевели на біологічні препарати, що дозволило прояснити деякі важливі аспекти лікування бронхіальної астми.

У ході попередніх досліджень було встановлено, що неоптимальне дотримання режиму лікування може бути фактором, що сприятиме розвитку неконтрольованої бронхіальної астми. Рекомендації Глобальної ініціативи бронхіальної астми (GINA) містять рекомендації щодо переходу на біологічні препарати пацієнтів, у яких симптоми бронхіальної астми не піддаються контролю, незважаючи на високі дози препаратів підтримуючої терапії. Ця рекомендація також застосовна для пацієнтів, які потребують підтримуючої терапії пероральними кортикостероїдами або мають еозинофільні/алергічні біомаркери.

Мета дослідження полягала у всебічному описі клінічного статусу пацієнтів із бронхіальною астмою в США, які були переведені на біологічні препарати. У дослідженні використали ретроспективний аналіз бази даних вимог щодо відшкодування медичних витрат, до якого були включені жителі США з бронхіальною астмою, які перейшли на біологічні препарати. Аналіз включав вивчення частоти загострень, статусу контролю, етапу класифікації GINA та дотримання режиму підтримуючого лікування протягом 12 місяців, що передували початку терапії біологічними препаратами.

Контроль симптомів бронхіальної астми оцінювали за допомогою критерію Стемпеля та критеріїв Європейського товариства пульмонологів/Американського товариства фахівців у галузі торакальної медицини (ERS/ATS). Дотримання режиму лікування визначали як частку днів, оплачених (PDC) на підставі вимог щодо відшкодування вартості препаратів підтримуючої терапії. З 1786 пацієнтів, яким було призначено біологічні препарати, 506 пацієнтів було включено до поглибленого аналізу. Слід зазначити, що 346 пацієнтів діагностували загострення протягом року до переходу.

Дивно, що за прогнозами 55 та 70 % пацієнтів мали неконтрольований статус бронхіальної астми згідно з критеріями ERS/ATS та Стемпеля відповідно. За допомогою подальшого аналізу було встановлено розподіл пацієнтів за етапами згідно з класифікацією GINA: (а) 154 пацієнти перебували на етапі 2, (b) 11 – на етапі 3, (с) 104 – на етапі 4 та (d) 126 – на етапі 5 Серйозне занепокоєння викликає той факт, що серед 403 пацієнтів, які звернулися з вимогою про відшкодування витрат на підтримуюче лікування, у 63% було встановлено неоптимальне дотримання режиму підтримуючого лікування (PDC менше 80%).

На відміну від рекомендацій, що містяться в клінічних настановах, результати цього дослідження свідчать, що у значної частки пацієнтів, які почали терапію біологічними препаратами, спостерігалася бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості або неоптимальне дотримання режиму прийому препаратів підтримуючої терапії. У зв'язку з цим постає питання про доцільність переходу на біологічні препарати в цих випадках і дозволяє припустити, що лікарі можуть призначати біологічні препарати без повного розуміння анамнезу дотримання пацієнтом режиму лікування або тяжкості бронхіальної астми.

Щоб гарантувати доцільність переходу на біологічні препарати, лікарям дуже важливо оцінити залучення пацієнтів до підтримуючої терапії та дотримання ними режиму підтримуючої терапії, перш ніж приймати рішення щодо лікування. Результати дослідження підтверджують потенційну користь включення об'єктивного моніторингу дотримання режиму лікування у поточні рекомендації, щоб скоротити кількість випадків необґрунтованого переходу пацієнтів із бронхіальною астмою на біологічні препарати.