Дослідження виявило обмежену користь антибіотиків у дітей із гострим синуситом

У ході рандомізованого клінічного дослідження дослідники із шести установ США отримали значне розуміння лікування гострого синуситу у дітей. Дослідження, в якому взяли участь 515 дітей віком від 2 до 11 років, які страждають на гострий синусит, поставило під сумнів традиційне використання антибіотиків у певних випадках.

Діти, у яких була відсутня бактеріальна колонізація носоглотки, мали значно меншу користь від лікування антибіотиками порівняно з їхніми однолітками, колонізованими патогенами.

Крім того, дія антибіотиків залишалася незмінною незалежно від кольору виділень з носа. Мета полягала в тому, щоб визначити відмінності у тяжкості симптомів серед підгруп, що визначаються наявністю носоглоткового Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae або Moraxella catarrhalis за допомогою бактеріального посіву. Крім того, метою дослідження було вивчення відмінностей, що ґрунтуються на присутності пофарбованих виділень з носа.

Втручання включали пероральний прийом амоксициліну (90 мг/кг/добу) і клавуланату (6,4 мг/кг/добу) для 254 учасників, у той час як 256 отримували плацебо, всі вони вводилися протягом 10-денного періоду. Ключові кінцеві точки та показники були зосереджені на тяжкості симптомів, що оцінюються за допомогою щоденних позначок у балах за валідованою шкалою (в діапазоні від 0 до 40) протягом 10 днів після постановки діагнозу. Вторинні кінцеві точки включали неефективність терапії, небажані явища (зокрема клінічно значиму діарею) та використання ресурсів сім'ями.

Ключові висновки:

• Обмежена користь в окремих підгрупах: Значна кількість дітей з діагнозом гострий синусит отримали мінімальну користь від лікування антибіотиками, особливо ті, хто не мав бактеріальних патогенів носоглотки. Ефективність антибіотиків варіювалася в залежності від присутності специфічних патогенів, що наголошує на необхідності більш цілеспрямованого підходу до лікування.
• Зниження тяжкості симптомів: У дітей, які отримували перорально амоксицилін та клавуланат, середній бал симптомів був значно нижчим (9,04) порівняно з такими у групі плацебо (10,60). Зниження тяжкості симптомів було особливо помітним у випадках, коли було виявлено бактеріальні патогени носоглотки.
• Час до вирішення симптомів: Дослідження виявило суттєву різницю в часі, що витрачається на вирішення симптомів, між групою, яка приймала антибіотики (7,0 днів), і групою плацебо (9,0 днів). Це наголосило на потенційних перевагах лікування антибіотиками у конкретних випадках.
• Забарвлені виділення з носа не є визначальним фактором: Всупереч попереднім припущенням дослідження показало, що колір виділень з носа (забарвлені або прозорі) істотно не впливав на ефективність терапії антибіотиками. Різниця між групами склала -1,62 [95% довірчий інтервал [ДІ], від -2,09 до -1,16] для пофарбованих виділень з носа, і -1,70 [95% ДІ, від -2,38 до -1,03] - для прозорих. Це поставило під сумнів колишні уявлення та наголосило на необхідності детального розуміння симптомів.

Отримані результати свідчать, що цілеспрямований підхід до лікування антибіотиками, заснований на присутності специфічних бактеріальних патогенів, може бути життєздатною стратегією. Виявлення дітей, яким антибіотики з меншою ймовірністю принесуть користь, відразу при зверненні до лікарні може призвести до більш розумного використання цих препаратів та потенційно звести до мінімуму стійкість до антибіотиків.