Уточнені рекомендації EULAR щодо застосування БПРП при ревматоїдному артриті

Оновлені рекомендації EULAR, опубліковані в журналі The Annals of the Rheumatic Diseases, пропонують консенсусну думку щодо методів лікування ревматоїдного артриту, включаючи оцінку ефективності, вартості та безпеки. Мета цього дослідження – оновити рекомендації з терапії ревматоїдного артриту з урахуванням останніх наукових досягнень. Було створено глобальну цільову групу та виконано 3 систематичні огляди літератури з ефективності та безпеки БПРП та глюкокортикоїдів. У зв'язку з попереднім оновленням цих єврорекомендацій від 2019 року було розглянуто нові докази. Кожен керівний принцип та рекомендація були винесені на голосування відповідно до заздалегідь визначеного процесу.

Учасники оцінили рівень доказовості та переконливість рекомендації кожного пункту, після чого проголосували за те, наскільки вони погоджуються з цими оцінками. Цільова група прийняла п'ять керівних принципів та 11 пропозицій щодо використання глюкокортикоїдів; звичайних синтетичних (зс)БПРП (сульфасалазин, лефлуномід, метотрексат); таргентих синтетичних (тс)БПРП, таких як інгібітори Янус-кінази барицитініб, філготиніб, упадацитініб і тофацитініб, та біологічних (б)БПРП (інгібітори фактора некрозу пухлини (голімумаб, етанерцепт, адалімумаб, цертолізумаб, інфліксімаб, включно з біосимілярами), ритуксимаб, абатацепт, тоцилізумаб, сарілумаб).

Було надано рекомендації щодо препаратів монотерапії, комбінованої терапії, планів лікування (лікування до досягнення мети) та поступового зниження дози препаратів при тривалій клінічній ремісії. Враховувалися витрати та послідовність прийому б/тсБПРП, а також фактори безпеки, такі як ризик розвитку серйозних небажаних серцево-судинних явищ (MACE) та раку. На початковому етапі рекомендується терапія метотрексатом у поєднанні з глюкокортикоїдами. У разі недостатньої ефективності терапії протягом 3-6 місяців, подальше лікування має бути засноване на стратифікації відповідно до змінних ризиків.

За наявності несприятливих прогностичних показників (аутоантитіла, підвищена активність захворювання, ранні ерозії або неефективність двох зсБПРП) до зсБПРП слід додавати будь-який бБПРП. На даному етапі після ретельної оцінки ризику розвитку MACE, тромбоемболічних явищ та злоякісних новоутворень можна розглядати можливість застосування тсБПРП. У разі неефективності першого бБПРП (або тсБПРП) рекомендується застосовувати додатковий бБПРП (іншого класу) або тсБПРП (залежно від оцінки ризиків). У випадках стійкої ремісії дозу БПРП можна зменшити, але препарат не слід скасовувати. Для більшості рекомендацій рівні узгодженості та доказовості були високими.