Взаємозв'язок між порушенням функції щитоподібної залози та розвитком синдрому полікістозних яєчників

Новини медицини 1 хв 640

Розмір шрифту

Дата публікації: 20/08/2024

Що нового?

Вирішення проблеми резистентності до гормонів щитоподібної залози у пацієнтів із СПКЯ дозволяє знизити виразність симптомів захворювання, забезпечити регулярність менструального циклу, покращити овуляцію та фертильність, а також знизити ризик резистентності до інсуліну та порушень метаболізму.

Згідно з результатами дослідження, виконаного Qian Wang і співавт., опублікованими в журналі BMC Endocrine Disorders, чутливість до гормонів щитоподібної залози може бути тісно пов'язана з підвищеним ризиком розвитку синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ).

У дослідженні брали участь 415 жінок (віком 18–40 років) з діагнозом СПКЯ та 137 жінок без СПКЯ (контрольна група). У результаті дослідження оцінювали показники чутливості до гормонів щитоподібної залози з допомогою сучасних методів. Для оцінки кореляції між функцією ЩЗ та ризиком розвитку СПКЯ використовували наступні показники: індекс тиреотропного гормону (TSHI), індекс резистентності до тиреоїдних гормонів (TT4RI), квантильний індекс зворотного зв'язку щитовидної залози (TFQI) та відношення вільного трийодтироксину FT4).

Отримані результати свідчать, що з СПКЯ підвищуються показники TFQI, TSHI, TT4RI і FT3/FT4 проти контрольної групи. Після врахування різних факторів автори виявили взаємозв'язок між певними показниками чутливості до гормонів ЩЗ та ризиком розвитку СПКЯ. Наприклад, вищі квартилі TFQI і TSHI були пов'язані зі значним збільшенням відношення шансів розвитку СПКЯ; з іншого боку, високий показник TT4RI чинив захисний ефект щодо СПКЯ. Значної кореляції між показниками ЩЗ та метаболічними параметрами у жінок із СПКЯ не спостерігалося, що ставить під сумнів гіпотезу про наявність даного взаємозв'язку.

Таким чином, результати дослідження вказують на наявність складного взаємозв'язку між чутливістю до гормонів ЩЗ та розвитком СПКЯ. Необхідні подальші дослідження для підтвердження та вивчення можливих механізмів у її основі для більш ефективного лікування пацієнтів групи ризику.