Можливість застосування лікувального плазмафарезу у лікуванні гострого панкреатиту, асоційованого з гіпертригліцеридемією

У ході нещодавно проведеного перехресного дослідження отримано обнадійливі дані про застосування лікувального плазмафарезу у лікуванні гострого панкреатиту, асоційованого з гіпертригліцеридемією (ГТГ-асоційованим ГП). Мета дослідження, в якому взяв участь 81 пацієнт з ГТГ-асоційованим ГП, полягала у вивченні клінічних та біологічних характеристик захворювання та встановленні ефективності лікувального плазмафарезу як одного з варіантів лікування.

30 пацієнтів отримали терапію лікувальним плазмафарезом. 51 пацієнт отримав стандартну терапію. Одна з основних кінцевих точок дослідження полягала у зниженні концентрації тригліцеридів у сироватці крові (<11,3 ммоль/л) протягом 48 годин після початку госпіталізації. Середній вік добровольців становив 45,3±8,7 року. Більшість (82,7%) були чоловіки. Найбільш частим клінічним проявом (100%) був біль у животі. Рідше зустрічалися диспепсія (87,7%), нудота або блювання (72,8%) та здуття живота (61,7%).

При порівнянні груп лікування було встановлено, що застосування лікувального плазмафарезу у пацієнтів із ГТГ-асоційованим ГП забезпечувало суттєве зниження виразності кальціємії та креатинінемії, але підвищувало концентрацію тригліцеридів порівняно з консервативною терапією. У групі лікувального плазмафарезу також спостерігався тяжчий перебіг захворювання. Слід зазначити, що всі пацієнти у групі лікувального плазмафарезу потребували госпіталізації у відділення інтенсивної терапії (ВІТ), а у групі без лікувального плазмафаразу частота госпіталізації у ВІТ була нижчою та склала 5,9 %.

Проведення лікувального плазмафарезу підвищувало можливість швидкого зниження концентрації тригліцеридів протягом 48 годин порівняно зі стандартною терапією (див. таблицю 1).

Встановлено, що зниження концентрації тригліцеридів не залежало від віку пацієнтів, статі, наявності супутніх захворювань та ступеня тяжкості основного захворювання. Проте лікувальний плазмафарез (скориговане відношення шансів = 3,00), як і раннє лікування (скориговане відношення шансів = 7,98) протягом 12 годин після початку захворювання ефективно забезпечували швидке зниження концентрації тригліцеридів у сироватці крові до мінімального рівня.

Насамкінець слід зазначити, що в ході дослідження отримані дані про ефективність раннього проведення лікувального плазмафарезу з точки зору зниження концентрацій тригліцеридів у пацієнтів з ГТГ-асоційованим ГП. Проте для обґрунтування ефективності лікувального плазмафарезу в лікуванні ГТГ-асоційованого ГП необхідно провести додаткові рандомізовані клінічні дослідження з більшою популяцією та тривалішим подальшим спостереженням після виписки.

Результати цього проривного дослідження обнадіюють пацієнтів, відкриваючи нові перспективи лікування ГТГ-асоційованого ГП. Наступні наукові пошуки можуть довести можливість застосування лікувального плазмафарезу як цінний варіант терапії гострого панкреатиту, асоційованого з гіпертригліцеридемією, з потенційним поліпшенням результатів лікування та якості життя пацієнтів.