Тирзепатид демонструє вражаючі результати щодо зниження ваги

Нещодавнє дослідження, результати якого були опубліковані в журналі Journal of the Endocrine Society, продемонструвало вражаючі результати зниження ваги при застосуванні тирзепатиду — нового подвійного агоніста глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду та рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GIP/GLP-1), схваленого для лікування цукрового діабету 2 типу (ЦД2). Дослідження проведене Sima Fansa et al. у вигляді ретроспективного когортного аналізу, було зосереджено на оцінці реальної ефективності та безпеки тирзепатиду у 175 пацієнтів, які отримували щотижневі підшкірні ін'єкції тирзепатиду з приводу ЦД2 або off-label (поза зареєстрованими показаннями) з метою зниження ваги.

Дослідники виключили із дослідження осіб, які приймали тирзепатид протягом менше одного місяця; пацієнтів, які перенесли баріатричні операції, застосовували препарати для боротьби з ожирінням, а також осіб з активними злоякісними новоутвореннями та вагітних жінок. Основним критерієм оцінки було зниження загальної маси тіла у відсотках (TBWL%) через три місяці, тоді як вторинні кінцеві точки включали показник TBWL% через один і два місяці, різницю в TBWL% залежно від статусу ЦД2 та статі; частку пацієнтів, які досягли більше 5%, 10% та 15% TBWL% за 3 місяці; предиктори TBWL% через 3 місяці та побічні ефекти.

Дослідники використовували парний t-критерій для оцінки TBWL% по відношенню до вихідного рівня, непарний t-критерій для порівняння TBWL% на основі статусу ЦД2 та статі, а також провели однофакторний аналіз для оцінки впливу інших змінних на TBWL%. Результати були представлені у вигляді середнього ± стандартне відхилення. Загалом у 59 пацієнтів (34% когорти) було діагностовано ЦД2. Більшості пацієнтів призначали тирзепатид у дозі 5 мг (39%), або в дозі 7,5 мг (22%) щотижня.

Показник TBWL% через 1, 2 та 3 місяці становив 3,6 ± 2,5 % (87 пацієнтів), 5,8 ± 3,5 % (100 пацієнтів) та 8,4 ± 4,3 % (60 пацієнтів) відповідно (Р < 0,0001) порівняно з вихідним рівнем у всіх трьох часових точках. Через 3 місяці у пацієнтів із ЦД2 спостерігалося менше зниження ваги порівняно з пацієнтами без ЦД2: 6,9 ± 4,0 % порівняно з 9,1 ± 4,4 % (p = 0,03).

Крім того, через 3 місяці у жінок відзначалося значне зниження ваги, ніж у чоловіків (9,2±4,3% порівняно з 5,0±2,5%). Дослідники відзначили, що більша вихідна вага асоціювалася з більш суттєвим результатом TBWL%, що вказує на ефективність препарату у наданні допомоги людям з вищою вихідною масою тіла. Через 3 місяці результати вимірювання ваги були доступні для аналізу у 60 пацієнтів. Серед них у 81,6% показник TBWL становив 5% і більше, у 30 - 10% і більше, а у 10 - 15% і більше.

Побічні ефекти були зареєстровані у 23% учасників (найпоширенішими з них були нудота/блювання, запор та біль у животі). У невеликої частини пацієнтів довелося коригувати дозування або припинити застосування препарату через розвиток побічних ефектів. Дослідники дійшли висновку, що для встановлення довгострокової ефективності даного препарату при одночасному лікуванні ожиріння та ЦД2 необхідні більш тривалі терміни спостереження та вищі дози тирзепатиду.