Ефективність застосування тофогліфлозину щодо покращення гістологічної картини та метаболізму в печінці при НАЖХП

Результати відкритого рандомізованого контрольованого дослідження тривалістю 48 тижнів вказують на те, що у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) застосування тофогліфлозину забезпечує поліпшення гістологічної картини в печінці за рахунок зміни експресії генів, що беруть участь у розвитку фіброзу, запалення та в енергетичному обміні в печінці. Yumie Takeshita та співавт. провели дослідження для оцінки ефективності застосування похідних сульфонілсечовини та інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2) з вивченням профілів експресії генів та гістологічної картини в печінці у осіб з НАЖХП та цукровим діабетом.

У ході дослідження 40 пацієнтів з НАЖХП, підтвердженою за результатами біопсії, рандомізували до групи прийому глімепіриду у дозі 0,5 мг або тофогліфлозину у дозі 20 мг один раз на добу. Основною кінцевою точкою була відсоткова частка пацієнтів з покращенням як мінімум на один бал окремих оцінок виразності фіброзу, лобулярного запалення, гепатоцелюлярного балонування та стеатозу при гістологічному дослідженні. Додатковими кінцевими точками були патерни експресії генів у печінці, метаболічні показники та зміна активності печінкових ферментів.

У групі застосування тофогліфлозину було відзначено покращення оцінки виразності фіброзу (на 60 %), проте статистично значущих відмінностей за показником зміни оцінки відносно вихідного рівня між групами виявлено не було. У групі застосування тофогліфлозину було встановлено статистично значуще зниження інтенсивності лобулярного запалення (50 %), гепатоцелюлярного балонування (55 %) та стеатозу (65 %), тоді як у групі застосування глімепіриду спостерігалося лише зниження інтенсивності гепатоцелюлярного балонування. Патерн експресії генів, що беруть участь в енергетичному обміні, розвитку фіброзу та запалення в печінці, перебував у досить сильній кореляції з особливостями відхилення гістологічної картини в печінці від норми та змінювався при застосуванні тофогліфлозину.

В рамках профілювання експресії генів у печінці було встановлено, що застосування тофогліфлозину забезпечує усунення патернів розвитку фіброзу, запалення та порушень енергетичного обміну, пов'язаних зі зміною гістологічної картини в печінці. Таким чином, застосування тофогліфлозину та глімепіриду забезпечує покращення метаболізму та гістологічної картини в печінці у осіб з НАЖХП та цукровим діабетом 2 типу, без наявності клінічно значущих відмінностей між двома препаратами. Отримані результати необхідно підтвердити в рамках більш тривалих та великомасштабних клінічних досліджень інгібіторів SGLT2.