Ефективність та безпека трансглютеальної блокади в лікуванні радикулопатії сідничного нерва

Результати багатоцентрового проспективного дослідження вказують, що при виконанні трансглютеальної блокади сідничного нерва (ТГБСН) в умовах відділення невідкладної допомоги (ВНД) досягається хороший профіль безпеки та забезпечується клінічно значуще зниження інтенсивності болю, покращення здатності до пересування та загального стану пацієнтів. Мета цього дослідження полягала в оцінці ефективності та безпеки виконання ТГБСН в умовах ВНД при гострій радикулопатії сідничного нерва.

У дослідження були включені пацієнти, які звернулися до ВНД із гострим ішіасом. Пацієнти заповнювали короткий опитувальник про раніше отримувані варіанти лікування та їх вплив на трудову діяльність, виконували тест «Встань та йди» (TUG) та давали оцінку вихідної інтенсивності болю (за шкалою від 0 до 10 балів) перед виконанням ТГБСН. Перед виконанням блокади медичних працівників просили реєструвати передбачуваний стан кожного пацієнта. Усі процедури ТГБСН виконував персонал ВНД, який пройшов 20-хвилинний курс навчання, включаючи огляд протоколу дослідження, техніку блокади та анатомічних орієнтирів.

При кожній ТГБСН дексаметазон вводили в дозі 8 мг у комбінації з 0,5% бупівакаїном в обсязі 10 мл. Через 15–30 хвилин після процедури медичний працівник реєстрував остаточний стан кожного пацієнта, а пацієнти знову оцінювали інтенсивність болю та повторювали тест TUG. Протягом 72 годин після процедури у різні моменти часу пацієнти повторювали оцінку інтенсивності болю та самостійно визначали свою здатність до пересування. Порівняння значень змінних до та після виконання процедури проводили з використанням парних вибіркових t-тестів.

За період дослідження було виконано 46 ТГБСН в умовах ВНД. Дані про стан пацієнта на думку медичного працівника, результати тесту TUG та оцінки інтенсивності болю до та після проведення блокади були отримані по 32 пацієнтам. Протягом 72 годин після процедури всі оцінки інтенсивності болю та здатності до пересування були отримані по 16 пацієнтам. Розвитку ускладнень зареєстровано не було (у 0 із 46 пацієнтів). Протягом 72 годин до звернення до ВНД 37,5% із 32 пацієнтів, за якими були зібрані дані до та після виконання блокади, повідомили про нездатність до трудової діяльності через ішіас, 68% пацієнтів повідомили про застосування НПЗП та 16% пацієнтів – про застосування опіоїдів до звернення до ВНД.

Через 15-30 хвилин після виконання блокади оцінка інтенсивності болю (за шкалою від 0 до 10 балів) у пацієнтів знизилася в середньому на 4,72 бали. У 71,9% (у 23 із 32) пацієнтів після виконання блокади було відзначено покращення результатів у тесті TUG. При цьому у 25% (у 8 із 32) пацієнтів поліпшення результатів у тесті TUG не спостерігалося, а у 3,1% (у 1 із 32) пацієнтів було відзначено погіршення результатів у тесті TUG. До виконання ТГБСН медичні працівники вважали, що стан 50% (16 із 32) пацієнтів потребує госпіталізації чи переведення до палати інтенсивного спостереження. Однак після виконання блокади госпіталізація або переведення до палати інтенсивного спостереження знадобилося лише 19 % (6 із 32) пацієнтів. Дані про оцінки інтенсивності болю та здатності до пересування, отримані протягом 72 годин після виконання блокади, наведено на малюнку 1.

Виконання ТГБСН в умовах ВНД було безпечним і забезпечувало клінічно значуще зниження інтенсивності болю, покращення здатності до пересування та загального стану пацієнтів. Для уточнення користі від виконання ТГБСН в умовах ВНД на рівні окремого пацієнта, а також загальної користі від виконання цієї процедури, у тому числі з точки зору зменшення обсягу застосування системних опіоїдів та зниження залежності від цих препаратів, забезпечення стабільного та ефективнішого контролю болю, попередження непотрібних госпіталізацій, скорочення часу перебування в ВНД та швидшого відновлення працездатності, необхідне проведення додаткових досліджень.