Вплив етомідату та ремімазоламу тозилату на показники гемодинаміки під час кардіохірургічних втручань

Новини медицини 3 хв 598

Розмір шрифту

Дата публікації: 18/04/2023

Що нового?

У осіб, яким призначено операцію із заміщення клапана серця, введення ремімазоламу тозилату в низьких дозах під час ввідного наркозу забезпечує підтримання стабільних показників гемодинаміки порівняно із введенням етомідату.

Згідно з результатами проспективного рандомізованого подвійного сліпого одноцентрового дослідження, опублікованими в журналі Drug Design, Development and Therapy, введення ремімазоламу тозилату в низьких дозах (0,2 мг/кг) пацієнтам із захворюваннями серця під час ввідного наркозу не тільки забезпечує підтримку стабільних показників гемодинаміки. і супроводжується менш частим розвитком побічних ефектів порівняно із застосуванням етомідату. Метою дослідження було вивчення впливу ремімазоламу тозилату та етомідату на гемодинаміку. Препарати вводили у різних дозах під час вступного наркозу при кардіохірургічних втручаннях.

В рамках дослідження 117 пацієнтів, яким було показано хірургічне втручання із заміщення клапана серця, пройшли рандомізацію в три групи: 1) групу введення ремімазоламу тозилату в низькій дозі (група LR, 0,2 мг/кг); 2) групу введення ремімазоламу тозилату у високій дозі (група HR, 0,3 мг/кг) та 3) групу введення етомідату (група E, 1,5 мг/кг). Основними кінцевими точками були коливання показників гемодинаміки під час вступного наркозу (коливання частоти серцевих скорочень (∆ЧСС) і коливання середнього артеріального тиску (∆серАТ). Додатковими кінцевими точками були частота розвитку небажаних явищ при введенні препарату (таких як міоклонус), частота розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, показники життєво важливих функцій у різні періоди часу та сумарні дози вазоактивних препаратів, що застосовуються.

Порівняно з групою HR, у групах LR та E спостерігалося статистично значуще менш виражене коливання гемодинаміки (∆серАТ), нижча частота розвитку артеріальної гіпотонії та застосування норадреналіну у нижчих сукупних дозах.

Крім того, порівняно з групою Е, у пацієнтів з груп LR та HR частота появи дискомфорту в місці ін'єкції та міоклонусу була нижчою. Між двома групами лікування не було статистично значущих відмінностей за такими показниками: ЧСС, частота розвитку виразної брадикардії, тахікардії, артеріальної гіпертензії, основні показники життєдіяльності у різні періоди часу, вміст молочної кислоти та глюкози у крові. Враховуючи не меншу ефективність та профіль безпеки ремімазоламу тозилату, його застосування як альтернативного седативного засобу є доцільним.