Ретроспективне когортне дослідження було проведене в Нью-Йорку (США) для вивчення впливу автоімунних захворювань на клінічний перебіг COVID-19, а саме – композитну кінцеву точку, яка включала смерть, переведення до ВІТ та інтубацію. Вторинною кінцевою точкою був час до смерті в стаціонарі. В дослідження включили дані 186 пацієнтів, яких госпіталізували з COVID-19. З них 62 мали автоімунні захворювання, а 124 пацієнта, підібрані за віком і статтю, склали контрольну групу.  

Для вивчення зв’язку між автоімунними захворюваннями і клінічними наслідками застосовували регресійний аналіз пропорційних ризиків Кокса та логістичну регресію. Пацієнти з автоімунними захворюваннями частіше, порівняно з контрольною групою, мали принаймні одне супутнє захворювання, тривало приймали імуносупресивні препарати та переносили трансплантацію органів. Не відзначалося суттєвих відмінностей за частотою госпіталізацій до ВІТ, інтубацій та смертності, що відображено в таблиці:   

Таблиця 1. Аналіз несприятливих наслідків серед госпіталізованих пацієнтів, позитивних на SARS-CoV-2.

За результатами мультиваріатного аналізу, пацієнти з автоімунними станами не мали підвищеного ризику переведення до ВІТ, інтубації або смерті (скориговане відношення шансів 0,79). В регресійному аналізі Кокса автоімунні стани також не були пов'язані зі смертністю в стаціонарі (скориговане відношення ризиків 0,73), що відображено на рисунку:

Рис. 1. Криві смертності Каплана-Меєра, стратифіковані за наявністю або відсутністю автоімунних захворювань у 186 пацієнтів.  

Подальші дослідження необхідні для покращення лікування пацієнтів з автоімунними станами, які захворюють на COVID-19, зокрема щодо застосування додаткової імуносупресивної терапії під час лікування в стаціонарі.