Як пишуть автори у «Cephalalgia», застосування еренумабу при мігрені без аури зберігає показники вазомоторної реактивності головного мозку, та викликане кровотоком розширення  плечової артерії.

Клавдія Альтамура (Claudia Altamura) та її група дослідників оцінили вплив еренумабу на зазначені показники при мігрені на протязі подовженого обсерваційного дослідження хворих на мігрень.

Кориговане FMD плечової артерії та показник вазомоторної реактивності мозку до гіперкапнії (індекс затримки дихання) у середній та задній церебральних артеріях замірювали на початку дослідження («Т0») та кожні два тижні по його ходу (напр., «Т2» - через два тижні після першої ін’єкції еренумабу і т. д. (напр. «Т18»).

Наявність відповіді на лікування зараховували, якщо після закінчення 4-го  місяця лікування спостерігали зниження кількості днів з приступами мігрені на 50% або більше.

В цілому в групу дослідження включили 60 пацієнтів, та 25 – в групу контролю. В обох групах не спостерігали (у середньому) змін вимірюваних показників: кровотоку у середній та задній церебральних артеріях; індексу затримки дихання; та FMD, у періодах «T0» та «T0-T2».

У пацієнтів з мігренню дані показники не погіршувались з періоду «T0» до періоду «T18», також не було помічено зв’язків між періодами (напр., між «T0-T2» та «T0-T18»), та наявністю супутніх хронічних захворювань напочатку («T0»), аж до 4-ї ін’єкції еренумабу.

За даними дослідників, використання еренумабу не змінює ні FMD-кровотік у плечовій артерії, ні показники вазомоторної реактивності мозку.

Всі учасники дослідження - і пацієнти з епізодичними приступами мігрені, і пацієнти з хронічною мігренню, і учасники контрольної групи, - продемонстрували схожі показники FMD у плечовій артерії, та вазомоторної реактивності мозку.

Таким чином, дані показники не можуть бути застосовані для прогнозу ефективності терапії еренумабом. Його застосування не погіршує вазомоторну реактивність головного мозку та FMD, у пацієнтів з мігренню без аури.