Відкрите рандомізоване контрольоване дослідження на базі одного клінічного центру (Multidisciplinary Treatment for Functional Gut Disorders [MANTRA]) було проведене з метою порівняння двох підходів до лікування – мультидисциплінарного та стандартного. В дослідженні взяли участь пацієнти в віці 18-80 років, яким вперше встановлювали діагноз функціонального розладу ШКТ за римськими критеріями IV. Учасників рандомізували в співвідношенні 1:2 в дві групи – для отримання допомоги лише гастроентеролога або мультидисциплінарної групи фахівців, до якої входили дієтолог, гастроентеролог, психіатр, фахівець з поведінкової терапії та біологічного зворотного зв’язку, гіпнотерапевт з досвідом роботи з розладами ШКТ.  Стратифікацію при рандомізації проводили за розладами згідно римських критеріїв IV та в залежності від того, звідки направляли пацієнта – з колоректальної чи гастроентерологічної клініки.  Під час виписки або через 9 місяців після першого візиту оцінювали клінічні наслідки лікування.  

Оцінку «5» (значно краще) або «4» (трохи краще) за 5-бальною шкалою Лікерта визначали як первинну кінцеву точку покращення симптомів. В модифікований аналіз за наміром застосувати втручання (ITT) включали всіх пацієнтів, які здійснили принаймні один візит до клініки або досягнули головної кінцевої точки ефективності.

Всього в дослідження включили 188 пацієнтів з імовірним функціональним розладом ШКТ. Пацієнтів рандомізували в групу стандартної допомоги (n=65) та мультидисциплінарної допомоги (n=123). Дані 144 пацієнтів включили в модифікований аналіз ІТТ (46 з групи стандартної допомоги та 98 з групи мультидисциплінарної допомоги). 62% пацієнтів (61/98) з групи мультидисциплінарної допомоги відвідували призначених їм суміжних фахівців. Глобальне покращення симптомів та полегшення симптомів за останні 7 днів відмічалося у значно більшої частини пацієнтів з групи мультидисциплінарної допомоги порівняно з групою стандартної терапії, що відображено в таблиці:

Пацієнти з групи мультидисциплінарної допомоги порівняно з групою стандартної терапії частіше повідомляли про полегшення на 50% і більше всіх шлунково-кишкових симптомів за індексом GSSI (Gastrointestinal Symptom Severity Index).

З числа пацієнтів, які мали синдром подразненої кишки, в групі мультидисциплінарної допомоги частіше повідомляли про зменшення тягаря симптомів на 50 балів і більше за шкалою IBS-SSS (Irritable bowel syndrome-Severity Scoring System). З числа пацієнтів, які страждали на функціональну диспепсію, в групі мультидисциплінарної допомоги частіше повідомляли про зменшення на 50% і більше за індексом NPI (Nepean Dyspepsia Index).

Порівняно з групою мультидисциплінарної допомоги медіана оцінок якості життя за візуальною аналоговою шкалою Euro-Qol 5D-5L (EQ-5D-5L) була суттєво нижчою в групі стандартної терапії. На момент виписки оцінки за короткою формою опитувальника SF-36 не відрізнялися між групами. Після терапії медіана оцінок за госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS), медіана оцінок за шкалою соматичних симптомів (Somatic Symptom Scale-8) та витрати коштів на один успішний випадок лікування були вищими в групі стандартної терапії порівняно з групою мультидисциплінарної допомоги. Таким чином, при функціональних розладах ШКТ мультидисциплінарний підхід перевершує за ефективністю стандартну допомогу лише від гастроентеролога.