Результати дослідження, опубліковані в журналі Alimentary Pharmacology and Therapeutics, вказують, що терапія устекінумабом перевершує терапію ведолізумабом щодо короткострокової і довгострокової ефективності лікування пацієнтів з хворобою Крона з недостатньою відповіддю на терапію інгібіторами фактора некрозу пухлини (ФНП).

Для визначення препарату з більш високою загальною ефективністю в дослідження були включені 312 пацієнтів з хворобою Крона, які отримували ведолізумаб або устекінумаб. Раніше вони повинні були отримувати не менше одного інгібітора ФНП. Основною кінцевою точкою було досягнення клінічної ремісії без використання кортикостероїдів на 54-му тижні, вираженої в вигляді індексу активності хвороби Крона <150.

224 пацієнта отримували устекінумаб, а 88 пацієнтів - ведолізумаб. Згідно з результатами аналізу за показником схильності, терапія устекінумабом була ефективнішою щодо досягнення клінічної ремісії без використання кортикостероїдів на 54-му тижні і стійкої ремісії на 14-му тижні (див. Таблицю нижче).

У пацієнтів, які отримували устекінумаб, частота відсутності первинної відповіді була нижче в порівнянні з пацієнтами, які отримували ведолізумаб (6,7% і 14,8%), а також застосування устекінумаба було пов'язано з більш низьким ризиком відміни терапії в довгостроковій перспективі через неефективність. Прогностичними факторами неефективності терапії устекінумабом були складний фенотип і відсутність первинної відповіді на застосування інгібітора ФНП.

Терапія ведолізумабом була менш ефективна у пацієнтів у віці старше 35 років, з нескладним фенотипом, без попередньої резекції кишечника і у пацієнтів, які не отримували стероїди на початку дослідження.