Напад гострої подагри — це запальний синдром, при якому в суглобах накопичуються кристали урату натрію. Для нього характерні почервоніння, болісність, запалення та відчуття жару в запалених суглобах, а також лихоманка. Диференційна діагностика між нападом гострої подагри та бактеріальними інфекціями іноді спричиняє труднощі внаслідок подібності клінічної картини та лабораторних показників (лейкоцитоз, швидкість осідання еритроцитів, [ШОЕ], рівень С-реактивного білку [СРБ]).

Для диференційної діагностики між нападом гострої подагри та бактеріальними інфекціями можна використовувати показник гіперурикемії. Але в деяких випадках рівень сечової кислоти підвищується не на тлі нападу гострої подагри, а на тлі бактеріальної інфекції, що утруднює діагностику.

Прокальцитонін (ПКТ) — білок масою 13 кДа, що виробляється С-клітинами щитоподібної залози у формі попередника кальцитоніну, але при бактеріальній інфекції ПКТ також виробляється в інших органах. За даними деяких досліджень, він також може вказувати на гостру фазу бактеріальної інфекції. Таким чином, ПКТ можна вважати важливим біомаркером для ранньої діагностики сепсису серед пацієнтів, що знаходяться в критичному стані.

Обґрунтування дослідження

• Дані про значення ПКТ у розвитку нападів гострої подагри відсутні.
  
• Проведено дослідження з метою визначення ефективності використання ПКТ як маркера для диференційної діагностики між нападом гострої подагри та бактеріальною інфекцією

Мета

Визначити різницю рівнів ПКТ при запальних захворюваннях — гострій подагрі та бактеріальних інфекціях — й оцінити придатність визначення рівня ПКТ у сироватці крові як клінічного маркера для диференційної діагностики між нападом гострої подагри та бактеріальною інфекцією.

Кінцеві точки дослідження

• Для пацієнтів із нападом гострої подагри: ПКТ, ШОЕ, СРБ, розгорнутий клінічний аналіз крові, сечова кислота, азот сечовини крові, креатинін, аспартатамінотрансфераза (АСТ), аланінамінотрансфераза (АЛТ) додатково до інших лабораторних досліджень. Аналіз на ПКТ проводили до введення лікарських засобів проти нападу подагри (наприклад, НПЗП).
• Для пацієнтів із бактеріальною інфекцією: клінічні та лабораторні дані з медичних документів на день визначення ПКТ в сироватці крові. Рівень ПКТ у сироватці крові визначали методом флуоресцентного імуноферментного аналізу відповідно до рекомендацій виробника. Аналіз проводили двічі з межею визначення ПКТ у сироватці 0,05–200 нг/мл.
  

Вихідні характеристики: на вихідному рівні не спостерігалося суттєвих відмінностей між групами.

Результати дослідження:

Статистично значуща різниця між рівнями ШОЕ, СРБ та лейкоцитів у групі пацієнтів із нападом гострої подагри та в групі пацієнті із бактеріальними інфекціями були відсутні

• У пацієнтів із нападами гострої подагри (7,62 ± 2,03 мг/дл) рівень сечової кислоти був вищим, аніж у пацієнтів із бактеріальними інфекціями (5,19 ± 2,36 мг/дл) (p < 0,001) (рис. 1)
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

ПКТ був вищим у пацієнтів із бактеріальними інфекціями (4,94 ± 13,763 нг/мл), аніж у пацієнтів із нападом гострої подагри (0,096 ± 0,105 нг/мл) (p = 0,001) (рис. 2)

• При ROC-аналізі з метою оцінки придатності рівня ПКТ для диференціації нападу гострої подагри та бактеріальної інфекції площа під кривою (AUC) ПКТ у сироватці, сечової кислоти та СРБ склала 0,857 (95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,798–0,917, p < 0,001), 0,808 (95 % ДІ 0,738–0,878, p < 0,001) і 0,638 (95 % ДІ 0,544–0,731, p = 0,005) відповідно
• При пороговому значенні 0,095 нг/мл сумарні значення чутливості та специфічності ПКТ були максимальними (81,0 і 80,6 %, відповідно)
• Суттєвих відмінностей між цими двома станами за ШОЕ та рівнем лейкоцитів не було

Через подібність симптоматики диференційна діагностика між нападами гострої подагри та бактеріальними інфекціями ускладнена. Необхідно диференціювати дані захворювань, оскільки гостра подагра та бактеріальні інфекції потребують різного лікування. Зокрема, застосування глюкокортикоїдів або канакінумабу при бактеріальній інфекції може призвести до серйозних НЯ. У цьому дослідженні проводилася оцінка придатності вимірювання рівня ПКТ як серологічного маркера для диференціації нападів гострої подагри та бактеріальних інфекцій. Це дослідження вперше демонструє придатність визначення ПКТ в сироватці крові для діагностики гострої подагри.

Інші маркери, які використовують для діагностики цих захворювань (ШОЕ, СРБ, лейкоцитоз) не показали статистично значущих відмінностей між цими двома станами, але рівень ПКТ та сечової кислоти можна використовувати для диференційної діагностики між нападом гострої подагри та бактеріальною інфекцією. Рівень ПКТ складає менш ніж < 0,05 нг/мл або не виявляється зовсім у здорової людини, але суттєво підвищений при бактеріальних інфекціях у порівнянні з нападами подагри. Можливо, це зумовлено продукуванням мікробних ендотоксинів та (опосередковано) великої кількості протизапальних цитокінів (інтерлейкін [ІЛ]-1β, фактор некрозу пухлини [ФНП]-α, ІЛ-6) в різних тканинах (тканини легень, печінки, нирок, жирова тканина). З невідомої причини при нападах подагри значущого підйому рівня ПКТ не відбувається. Можливо, при гострій подагрі продукуються цитокіни, що пригнічують ПКТ.

Відповідно, рівень ПКТ у сироватці крові може бути серологічним маркером, придатним для диференційної діагностики між нападом гострої подагри та бактеріальними інфекціями. Оптимальне порогове значення ПКТ для диференціації між інфекціями та подагрою склало 0,095 нг/мл за чутливості 81,0 % та специфічності 80,6 %.