Мета дослідження полягала у вивченні актуальності застосування ВЧУ для своєчасної діагностики ДПН.

Всього в дослідженні взяли участь 60 пацієнтів з цукровим діабетом, яких розділили на дві групи: групу А, до якої увійшли пацієнти з цукровим діабетом без периферичної нейропатії (n = 30); групу В, в яку увійшли пацієнти з ДПН (n = 30). Крім того, до групи С увійшли здорові учасники без цукрового діабету (n = 30). Середній вік відібраних пацієнтів склав 56,09 ± 12,66 року.

В ході дослідження була проведена оцінка площі поперечного перерізу серединного нерву (СН) правої верхньої кінцівки в різних точках: СН1, СН2, СН3, СН4, СН5, СН6 і СН7. Також реєстрували особливості ультразвукової візуалізації СН, такі як внутрішнє відлуння, центральні структури, межа, епіневрій і кровотік.

Площа поперечного перерізу, ширина і товщина СН збільшені в групі А в порівнянні з групою С (зі значними змінами в точках СН1, СН4 і СН7) і в групі В порівняно з групою С (зі значними змінами у всіх 7 точках). У групі В в точці СН7 площа поперечного перерізу максимально відповідала критеріям, характерним для ДПН.

Внутрішня частина СН втратила сітчасту структуру, що призвело до зниження ехосигнала, неповного сигналу кровотоку і збільшення щільності епіневрію у пацієнтів в групі ДПН згідно з результатами ультразвукового дослідження. У групі пацієнтів з ДПН спостерігали статистично значущу кореляцію між площею поперечного перерізу і середньою затримкою провідності рухових імпульсів і F-хвилі.

Успішний результат багато в чому залежить від своєчасної діагностики ДПН. При вивченні площі поперечного перерізу серединного нерву електронейрофізіологічними методами у пацієнтів з ДПН були виявлені як позитивні, так і негативні кореляції, іншими словами, ВЧУ дозволяє досить точно виявляти зміни провідності рухових і сенсорних нервів в залежності від поширення F-хвилі по нервовому стовбуру.