Знеболювальна дія лідокаїну для інтраперитонеального введення при абдомінальній гістеректомії

Реферати 3 хв 356

Розмір шрифту

Дата публікації: 16/10/2021

Метою дослідження було вивчення ефективності знеболювальної дії лідокаїну при його інтраперитонеальній інстиляції під час проведення абдомінальної гістеректомії.

Дивитися все

Гловні тези

У жінок, які перенесли абдомінальну гістеректомію, інтраперитонеальна інстиляція лідокаїну – безпечний, доцільний та недорогий метод, що забезпечує ефективне знеболювання, на що вказують зниження ступеня інтенсивності болю у післяопераційному періоді та зменшення обсягу застосування морфіну.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

В рамках даного систематичного огляду та метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень було проведено пошук за 5 електронними базами даних (з моменту їх створення до 5 серпня 2021 р.). У рандомізованих досліджень, що відповідають критеріям включення, було проведено оцінку ризику систематичної помилки. Об'єднані результати були представлені у вигляді середньої різниці (СР) або відношення ризиків (ВР).

Результати

Загалом критеріям відбору відповідали 5 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у яких разом взяли участь 263 пацієнтки (119 та 117 пацієнток із групи лідокаїну та контрольної групи відповідно). У включених в аналіз РКД було виявлено низький ризик наявності систематичної помилки. У післяопераційному періоді у групі лідокаїну (СР = −1,01) було зареєстровано статистично значуще зниження оцінок інтенсивності болю у спокої, при цьому результати аналізу у підгрупах свідчили про збереження переваги лідокаїну через 2, 4, 8, 12, 24 та 48 годин після втручання.

У групі лідокаїну (СР =-0,67) також відзначали статистично значуще зниження інтенсивності післяопераційного болю в русі, при цьому результати аналізу в підгрупах свідчили про збереження переваги лідокаїну через 2 та 48 годин після втручання. У групі лідокаїну обсяг застосування морфіну в період з 0-го по 24 годину після проведення операції (n = 5 РКД, СР = −7,29 мг) і частота розвитку блювання (n = 4 РКД, ВР = 0,54) були статистично значуще нижче.