Змінити пароль!
Скинути пароль!
Мета дослідження полягала в оцінці ефективності та безпеки застосування одевіксибату, інгібітора транспортера жовчних кислот у клубовій кишці, порівняно з плацебо у пацієнтів з рідкісним мультисистемним захворюванням – синдромом Алажиля (також відомим як артеріопечінкова дисплазія).
Застосування одевіксибату, нехірургічного варіанта терапії, може підвищити якість лікування пацієнтів із синдромом Алажиля за рахунок полегшення свербежу та зниження рівня жовчних кислот у сироватці крові.
Мета дослідження полягала в оцінці ефективності та безпеки застосування одевіксибату, інгібітора транспортера жовчних кислот у клубовій кишці, порівняно з плацебо у пацієнтів з рідкісним мультисистемним захворюванням – синдромом Алажиля (також відомим як артеріопечінкова дисплазія).
До дослідження ASSERT були включені пацієнти з 21 медичного закладу з 10 країн, включаючи Бельгію, Францію, Німеччину, Італію, Малайзію, Туреччину, Нідерланди, Польщу, Велику Британію та США. Кандидати, що відповідають критеріям включення, повинні були мати підтверджений генетичними дослідженнями синдром Алажиля, сильний свербіж в анамнезі та підвищений рівень жовчних кислот у сироватці крові.
Пацієнтів рандомізували (у співвідношенні 2 : 1) до групи прийому одевіксибату внутрішньо у дозі 120 мкг/кг один раз на добу або до групи плацебо протягом 24 тижнів. Розподіл здійснювали за допомогою веб-системи з використанням блоків по шість учасників зі стратифікацією за віком (молодше 10 років або 10 років і старше, але молодше 18 років).
Основною кінцевою точкою ефективності була зміна оцінки розчісування за шкалою PRUCISION (від 0 до 4) з початку дослідження до 21-24 тижня. Зміна концентрації жовчних кислот у сироватці з початку дослідження до середнього значення на 21-24 тижні була заздалегідь визначеною додатковою ключовою точкою ефективності. В аналіз були включені пацієнти, які отримали щонайменше одну дозу досліджуваного препарату.
П'ятдесят два пацієнти (середній вік = 5,5 року; 52% належали до чоловічої статі) були рандомізовані у дві групи: учасники однієї групи отримували одевіксибат (n = 35), а учасники іншої групи – плацебо (n = 35). Відмінність в середніх оцінках розчісування наведено у таблиці 1.
Середня зміна за методом найменших квадратів (МНК) відносно вихідного рівня склала -1,7 (95 % ДІ: від -2,0 до -1,3) у групі застосування одевіксибату та -0,8 (від -1,3 до - 0,3) у групі плацебо (рисунок 1).
При застосуванні одевіксибату спостерігалося статистично значуще більше зниження оцінки розчісування порівняно з плацебо (p = 0,0024).
Крім того, застосування одевіксибату призводило до статистично значущого зниження середнього рівня жовчних кислот у сироватці крові з початку дослідження порівняно з плацебо (237 мкмоль /л при застосуванні одевіксибату порівняно з 246 мкмоль /л при застосуванні плацебо). Діарея була найпоширенішим небажаним явищем (10 пацієнтів з 35 у групі застосування одевіксибату в порівнянні з 1 пацієнтом з 17 у застосуванні плацебо). Також були зареєстровані випадки лихоманки: у 8 пацієнтів у групі застосування одевіксибату порівняно з 4 пацієнтами у контрольній групі. Небажані явища тяжкого ступеня були відзначені у 5 пацієнтів в основній групі втручання та у 2 пацієнтів у групі плацебо. Випадків припинення лікування та смертельних наслідків зареєстровано не було.
Застосування одевіксибату забезпечує перспективні результати як нехірургічний підхід до полегшення свербежу, зниження рівня жовчних кислот у сироватці крові та підвищення якості медичної допомоги у пацієнтів із синдромом Алажиля. Очікується, що в майбутньому будуть отримані докладніші відомості про безпеку та ефективність застосування одевіксибату в цій групі пацієнтів.
The Lancet Gastroenteriology
Efficacy and safety of Odevixibat in patients with Alagille syndrome (ASSERT): a phase 3, double-blind, randomised, placebo-controlled trial
Nadia Ovchinsky і співавт.
Коментарі (0)