Оцінка клініко-лабораторних показників відповіді на терапію у пацієнтів з кропив'янкою

При лікуванні кропив'янки відповідь на терапію омалізумабом спостерігалася у пацієнтів з високим вихідним рівнем IgE у сироватці крові, меншою тривалістю захворювання та відсутністю епізодів застосування імуносупресивних препаратів в анамнезі. Відповідь на терапію циклоспорином можна прогнозувати на підставі таких факторів, як нормальний вихідний рівень D-димеру, високий вихідний бал за шкалою оцінки активності кропив'янки 7 (UAS7) та низький вихідний рівень імуноглобуліну E (IgE).

Мета дослідження полягала у вивченні клініко-лабораторних показників відповіді на третю лінію терапії у пацієнтів із хронічною рефрактерною кропив'янкою в умовах реальної клінічної практики.

В рамках дослідження було проведено аналіз медичної документації пацієнтів з хронічною рефрактерною кропив'янкою, які отримували терапію циклоспорином та омалізумабом. До дослідження включали добровольців, дані яких дозволяли простежити динаміку зміни їхнього стану протягом щонайменше 4 місяців. Відповідь на терапію реєстрували при зменшенні оцінки за шкалою UAS7 через 4 місяці після початку лікування більш ніж на 90% відносно вихідного рівня. Було проаналізовано медичну документацію 1364 пацієнтів з хронічною рефрактерною кропив’янкою.

Критеріями включення відповідали 56 пацієнтів, які отримували терапію омалізумабом, та 132 пацієнти, які отримували терапію циклоспорином. Ознаки досягнення відповіді на терапію спостерігалися у 82,1% (46/56) пацієнтів у групі застосування омалізумабу та 80,3% (106/132) пацієнтів у групі застосування циклоспорину. Встановлено виразну кореляцію з відповіддю на терапію омалізумабом для всіх досліджуваних факторів, а саме: відсутність епізодів застосування імуносупресивних препаратів в анамнезі, меншу тривалість захворювання та високий вихідний рівень IgE у сироватці крові.

Крім того, встановлений зв'язок між відповіддю на терапію циклоспорином і такими факторами, як високий вихідний бал UAS7, низький вихідний рівень IgE і нормальний вихідний рівень D-димеру. В обох групах відсутність відповіді на терапію була пов'язана з присутністю супутньої індукованої кропив'янки, атопії та ангіоневротичного набряку. Частота розвитку побічних ефектів у групі застосування циклоспорину була дещо вищою, ніж у групі застосування омалізумабу: 19,5 % та 28,7 %.

Встановлено, що для прогнозування результатів лікування та перебігу хронічної рефрактерної кропив'янки можна використовувати низку клініко-лабораторних показників, а саме: високий вихідний рівень IgE у сироватці крові, меншу тривалість захворювання та відсутність епізодів застосування імуносупресивних препаратів в анамнезі.