Мітохондріальне дихання у пацієнтів з ожирінням та жировою хворобою печінки

Інтенсивність мітохондріального дихання знижена у вісцеральній жировій тканині пацієнтів з ожирінням та жировою хворобою печінки, проте знаходиться в межах нормальних значень у підшкірній жировій клітковині.

Для перевірки гіпотези було проведено одномоментне дослідження. Гіпотеза була наступною: хоча зниження мітохондріальної активності є загальною основною зміною у вісцеральній жировій тканині (ВЖТ) та підшкірній жировій клітковині (ПЖК), воно може по-різному впливати на інсулінорезистентність жирової тканини при ожирінні, жировому гепатозі (неалкогольній жировій хворобі печінки, далі – НАЖХП) та неалкогольному стеатогепатиті (НАСГ).

Було проведено оцінку тканиноспецифічної чутливості до інсуліну з використанням методу розведення стабільних ізотопів та гіперінсулінемічних еуглікемічних клемп-тестів. Також було проведено оцінку мітохондріального дихання, експресії мРНК та білків та морфології ПЖК та ВЖТ з використанням зразків відповідних тканин, отриманих у пацієнтів з ожирінням та НАСГ чи НАЖХП або без НАЖХП (n = 22 у кожній групі).

У порівнянні з учасниками без захворювань печінки, у пацієнтів з НАСГ та НАЖХП було виявлено зниження максимальної інтенсивності мітохондріального дихання у ВЖТ на 33% та 30% відповідно. Однак подібної зміни в ПЖК не спостерігалося. нижча чутливість жирової тканини до інсуліну (β = 0,9851) та більш висока загальна експресія фактора некрозу пухлини-альфа у ВЖТ (β = –0,085) у всіх групах дослідження були пов'язані з нижчою максимальною інтенсивністю мітохондріального дихання у ВЖТ.

У пацієнтів з НАСГ було виявлено зниження експресії комплексу окисного фосфорилювання IV та підвищення експресії мРНК макрофагального маркера CD68 у ВЖТ, у порівнянні з пацієнтами без НАЖХП.

У пацієнтів з НАЖХП присутні специфічні зміни енергетичного метаболізму у ВЖТ, які корелюють з порушенням функції жирової тканини та можуть сприяти прогресу НАЖХП до НАСГ.