Оцінка оптимальних схем лікування резистентного до УДХК первинного біліарного холангіту

Встановлено більш виражену клінічну користь комбінованої терапії порівняно з монотерапією урсодезоксихолевою кислотою у пацієнтів з первинним біліарним холангітом та недостатньою відповіддю на монотерапію урсодезоксихолевою кислотою.

Мета дослідження полягала у визначенні порівняльної ефективності таких препаратів, як аналоги фактора росту фібробластів 19 (FGF19), агоністи рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR), і агоністи фарнезоїдних Х-рецепторів (FXR), як додаткової терапії пацієнтів з холангітом при рефрактерності терапії  урсодезоксихолевою кислотою (УДХК), що не призводила до покращення рівня лужної фосфатази (ЛФ).

Було проведено ретельний пошук відповідних досліджень для систематичного огляду та байєсівського мережевого метааналізу в базі даних Кокрейнівської бібліотеки, Web of Science, Embase та PubMed. Аналіз включав дослідження методом «випадок-контроль», когортні дослідження та рандомізовані контрольовані дослідження, в яких порівнювали ефективність різних комбінованих методів лікування з монотерапією УДХК у пацієнтів з первинним біліарним холангітом, резистентним до УДХК. Рейтинги лікування визначали з використанням кумулятивної ймовірності.

Мережевий метааналіз включав 23 статті, які відповідають критеріям відбору. У контексті поліпшення рівня ЛФ була встановлена ​​більш висока ефективність таких варіантів комбінованої терапії, як безафібрат з УДХК (різниця середніх (РС) 104,49; 95% довірчий інтервал (ДІ) 60,41 - 161,92), фенофібрат з УДХК (РС 87,81; 95 % ДІ 52,34-129,79), обетихолева кислота з УДХК (РС 65,21; 95 % ДІ 8,99-121,80), селаделпар з УДХК (РС 117,39; 95 % ДІ 19,97-213,95), елафібранор з УДХК (РС 140,73; 95% ДІ 74,34-209,98) і сароглітазар з УДХК (РС 132,09; 95% ДІ 13,99-247,04) порівняно з монотерапією УДХК. Варто зазначити, що комбінація елафібранору з УДХК виявилася найперспективнішою схемою, ймовірність якої стати оптимальною терапією становила 32%.

У контексті терапії другої лінії первинного біліарного холангіту, рефрактерного до УДХК, встановлена ​​більш висока ефективність агоністів PPAR у покращенні рівня ЛФ у порівнянні з альтернативними препаратами з різними механізмами дії, при цьому найбільша ефективність спостерігалася у елафібранору.