EN | UA
EN | UA

Підтримка Медзнат

Назад

Оцінка оптимальних схем лікування резистентного до УДХК первинного біліарного холангіту

холангіт холангіт
холангіт холангіт

Мета дослідження полягала у визначенні порівняльної ефективності таких препаратів, як аналоги фактора росту фібробластів 19 (FGF19), агоністи рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR), і агоністи фарнезоїдних Х-рецепторів (FXR), як додаткової терапії пацієнтів з холангітом при рефрактерності терапії  урсодезоксихолевою кислотою (УДХК), що не призводила до покращення рівня лужної фосфатази (ЛФ).

Дивитися все

Гловні тези

Встановлено більш виражену клінічну користь комбінованої терапії порівняно з монотерапією урсодезоксихолевою кислотою у пацієнтів з первинним біліарним холангітом та недостатньою відповіддю на монотерапію урсодезоксихолевою кислотою.

Передумови до проведення дослідження

Мета дослідження полягала у визначенні порівняльної ефективності таких препаратів, як аналоги фактора росту фібробластів 19 (FGF19), агоністи рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR), і агоністи фарнезоїдних Х-рецепторів (FXR), як додаткової терапії пацієнтів з холангітом при рефрактерності терапії  урсодезоксихолевою кислотою (УДХК), що не призводила до покращення рівня лужної фосфатази (ЛФ).

Методологія

Було проведено ретельний пошук відповідних досліджень для систематичного огляду та байєсівського мережевого метааналізу в базі даних Кокрейнівської бібліотеки, Web of Science, Embase та PubMed. Аналіз включав дослідження методом «випадок-контроль», когортні дослідження та рандомізовані контрольовані дослідження, в яких порівнювали ефективність різних комбінованих методів лікування з монотерапією УДХК у пацієнтів з первинним біліарним холангітом, резистентним до УДХК. Рейтинги лікування визначали з використанням кумулятивної ймовірності.

Результати

Мережевий метааналіз включав 23 статті, які відповідають критеріям відбору. У контексті поліпшення рівня ЛФ була встановлена ​​більш висока ефективність таких варіантів комбінованої терапії, як безафібрат з УДХК (різниця середніх (РС) 104,49; 95% довірчий інтервал (ДІ) 60,41 - 161,92), фенофібрат з УДХК (РС 87,81; 95 % ДІ 52,34-129,79), обетихолева кислота з УДХК (РС 65,21; 95 % ДІ 8,99-121,80), селаделпар з УДХК (РС 117,39; 95 % ДІ 19,97-213,95), елафібранор з УДХК (РС 140,73; 95% ДІ 74,34-209,98) і сароглітазар з УДХК (РС 132,09; 95% ДІ 13,99-247,04) порівняно з монотерапією УДХК. Варто зазначити, що комбінація елафібранору з УДХК виявилася найперспективнішою схемою, ймовірність якої стати оптимальною терапією становила 32%.

Висновок

У контексті терапії другої лінії первинного біліарного холангіту, рефрактерного до УДХК, встановлена ​​більш висока ефективність агоністів PPAR у покращенні рівня ЛФ у порівнянні з альтернативними препаратами з різними механізмами дії, при цьому найбільша ефективність спостерігалася у елафібранору.

Джерело:

Systematic Reviews

Стаття:

Optimal drug regimens for improving ALP biochemical levels in patients with primary biliary cholangitis refractory to UDCA: a systematic review and Bayesian network meta-analysis

Автори:

Wei Lin і співавт.

Коментарі (0)

Рекомендації

Ви хочете видалити цей коментар? Будь ласка, вкажіть коментар Невірний текстовий зміст Текст не може перевищувати 1000 символів Щось пішло не так Скасувати Підтвердити Підтвердити видалення Приховати відповіді Вид Відповіді дивитися відповіді en ru ua
Спробуй: