Оцінка зв'язку між рівнем периопераційної тривоги та обсягом післяопераційного застосування опіоїдів

Тривога є незалежним фактором ризику збільшення застосування опіоїдів та підвищення інтенсивності болю після хірургічного втручання.

Метою проведеного проспективного когортного дослідження було вивчення кореляцій та динаміки рівня периопераційної тривоги, інтенсивності болю та застосування опіоїдів після стандартних хірургічних втручань.

У дослідженні включили 1771 пацієнта, якому було показано планове хірургічне втручання. У день проведення втручання, а також через один, три та шість місяців після нього реєстрували відомості про обсяг застосованих опіоїдних препаратів зі слів пацієнтів, інтенсивність болю (за коротким опитувальником оцінки виразності болю) та рівень тривоги (згідно з системою оцінки наслідків тривоги, що повідомляються пацієнтами, PROMIS Anxiety).

T-оцінка системи PROMIS Anxiety ≥ 55 вважалася клінічно значущою. Післяопераційне застосування опіоїдів, зокрема, при болю в ділянці хірургічного втручання та тривозі, досліджували з використанням методу регресійних моделей зі змішаними ефектами із поправками на змінні. Крім того, тривогу розглядали як медіатор між виникненням болю та застосуванням опіоїдів.

Загалом 30% учасників дослідження повідомили про статистично значущий рівень тривоги на вихідному рівні, а 65% взяли участь у всіх наступних спостереженнях. У день проведення втручання рівень тривоги та інтенсивність болю в ділянці хірургічного втручання були максимальними (рівень тривоги: середнє значення = 49,3, стандартне відхилення (СВ) = 9,0; інтенсивність болю: середнє значення = 4,3, СВ = 3,3), а в період спостереження обидва показники знизилися. Порівняно з добровольцями, які не зазнавали тривоги, добровольці, які зазнавали тривоги, повідомляли про збільшення обсягу застосування опіоїдів (відношення шансів = 1,40), а також про підвищення інтенсивності болю, пов'язаного з хірургічним втручанням, на 1,14 пункту. Загалом тривога не опосередковувала зв'язок між прийомом опіоїдів та інтенсивністю болю.

Тривога, ймовірно, посилює больові відчуття і змушує збільшувати обсяг опіоїдних препаратів, що приймаються після хірургічного втручання. Подальші дослідження специфічних поведінкових видів втручання, націлених на зниження рівня тривоги в периопераційному періоді, можуть допомогти скоротити обсяг прийнятих опіоїдів і зменшити виразність післяопераційного болю.