Ефективність застосування трикомпонентної схеми ерадикації на основі вісмуту, індивідуально підібраної з урахуванням лікарського анамнезу, при інфекції H. pylori

У терапії першої лінії для ерадикації H. pylori застосування трикомпонентної схеми на основі вісмуту, індивідуально підібраної з урахуванням анамнезу прийому антибіотиків, забезпечує підвищення частоти ерадикації патогена порівняно із застосуванням емпіричної трикомпонентної схеми на основі вісмуту.

Метою проведеного рандомізованого дослідження було вивчення того, чи забезпечує застосування трикомпонентної схеми на основі вісмуту, індивідуально підібраної з урахуванням лікарського анамнезу, підвищення частоти ерадикації патогену порівняно з трикомпонентною емпіричною схемою на основі вісмуту.

В рамках дослідження 800 учасників, які раніше не отримували лікування, рандомізували в наступні 4 групи: застосування емпіричної трикомпонентної схеми на основі вісмуту в поєднанні з кларитроміцином, левофлоксацином або метронідазолом або індивідуально підібраної трикомпонентної схеми на основі вісмуту (між левофлоксацином та кларитроміцином вибирали з урахуванням анамнезу застосування хінолонів та макролідів). Було проведено аналіз кореляції між попереднім застосуванням препаратів та частотою ерадикації патогену та розвитку стійкості.

При оцінці в ITT-популяції (89,5%, 80,8%, 81,5%, 81,5% в 4 групах відповідно) та PP-популяції (95,1%, 86,7%, 86,5%, 87,8%) частота ерадикації патогену при застосуванні індивідуально підібраної трикомпонентної схеми на основі вісмуту була статистично значуще вищою, ніж при застосуванні емпіричної трикомпонентної схеми на основі вісмуту, що включала кларитроміцин, левофлоксацин та метронідазол.

У учасників, які раніше отримували макроліди, хінолони або нітроімідазоли, частота стійкості до кларитроміцину, левофлоксацину або метронідазолу відповідно була статистично значуще вищою, ніж у учасників, які раніше не отримували препарати з цих фармакологічних груп, при цьому частота ерадикації патогену при застосуванні емпіричної трикомпонентної схеми з вісмутом, що включала левофлоксацин або кларитроміцин відповідно, була статистично значуще нижче.

Застосування трикомпонентної схеми на основі вісмуту, індивідуально підібраної з урахуванням анамнезу лікування антибіотиками, забезпечує більш високу частоту ерадикації H. pylori ніж застосування емпіричної трикомпонентної схеми на основі вісмуту.