Переваги застосування класифікації Хілла при прогнозуванні розвитку ГЕРХ та ЕЕ після рукавної резекції шлунку

Класифікацію Хілла можна використовувати для виявлення пацієнтів з ризиком післяопераційного розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та ерозивного езофагіту після лапароскопічної рукавної резекції шлунку.

Метою ретроспективного когортного дослідження було вивчення впливу кількох передопераційних клінічних та ендоскопічних ознак на післяопераційний розвиток ерозивного езофагіту (ЕЕ) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

У дослідження включили пацієнтів, які перенесли лапароскопічну рукавну резекцію шлунку (ЛРРШ). З метою виявлення передопераційних факторів, переважно пов'язаних з післяопераційним розвитком ГЕРХ та ЕЕ, протягом 1 року наступного спостереження, було проведено однофакторний та багатофакторний аналізи.

Встановлено, що тільки характеристики стравохідно-шлункового переходу за класифікацією Хілла та передопераційна присутність аксіальної грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) за результатами ендоскопічного дослідження були значною мірою пов'язані з післяопераційним розвитком ГЕРХ у 127 пацієнтів протягом періоду наступного спостереження. Характеристика з класифікації Хілла та наявність ГСОД також пов'язані з післяопераційним розвитком ЕЕ, підтвердженого результатами ендоскопічного дослідження через рік після втручання.

У пацієнтів, яким було присвоєно II ступінь за класифікацією Хілла, був більш високий ризик післяопераційного розвитку ГЕРХ (відношення шансів (ВШ) — 7,13) порівняно з пацієнтами зі станом стулчастого клапана I ступеня, а у пацієнтів із III ступенем за Хіллом був відзначено більш високий ризик розвитку і ЕЕ (ВШ – 34,49), і післяопераційної ГЕРХ (ВШ – 20,84). У цьому дослідженні у всіх пацієнтів з IV ступенем за класифікацією Хілла повідомлялося про розвиток ГЕРХ та ЕЕ у післяопераційному періоді.

Розвиток ГЕРХ та ЕЕ після ЛРРШ залишається значущим обмеженням цього методу. Таким чином, при прогнозуванні післяопераційного розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та ерозивного езофагіту застосування класифікації Хілла виявилося корисним.