Двонаправлений зв'язок між ГЕРХ та великим депресивним розладом

Встановлено, що між гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) та великим депресивним розладом (ВДР) існує двонаправлений причинно-наслідковий зв'язок.

Метою дослідження було визначення того, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між ВДР та ГЕРХ.

З відповідних досліджень, присвячених повногеномному пошуку асоціацій, було вилучено дані про 31 та 24 однонуклеотидні поліморфізми без нерівноважного зчеплення, які використовували як інструментальні «маркери» ВДР і ГЕРХ відповідно на рівні повногеномної значущості.

В рамках цього двонаправленого менделевського рандомізованого аналізу з досліджень, присвячених повногеномному пошуку асоціацій, були зібрані зведені генетичні дані, включаючи дані пацієнтів з ВДР (173 005 осіб, 113 154 з «маркером»), ГЕРХ (385 276 осіб, 305 011 без «маркера», 80 265 з «маркером»), ГЕРХ без езофагіту (463 010 осіб, 458 650 без «маркера», 4360 з «маркером») та рефлюкс-езофагіту (383 916 осіб, 371 34 "маркера", 12 567 з "маркером").

ГЕРХ та її підтипи перебували у позитивному зв'язку з генетичною схильністю до розвитку тяжкого депресивного розладу. На кожну одиницю збільшення логарифмічно перетвореного відношення шансів розвитку ВДР відношення шансів розвитку ГЕРХ, ГЕРХ без езофагіту та рефлюкс-езофагіту становило 1,31, 1,51 та 1,21 відповідно.

Аналіз у зворотному порядку дозволив встановити, що генетична схильність до розвитку ГЕРХ безпосередньо пов'язана з підвищенням ризику розвитку великого депресивного розладу. На кожну одиницю збільшення логарифмічно перетворених відношень шансів розвитку ГЕРХ відношення шансів розвитку ВДР становило 1,28.

Слід приділяти належну увагу профілактиці ВДР в осіб із ГЕРХ, а також профілактиці ГЕРХ в осіб із підвищеним ризиком розвитку депресії.