Порівняння застосування когнітивно-функціональної терапії та терапії при порушеннях рухової системи у пацієнтів із люмбалгією

У пацієнтів з хронічною люмбалгією когнітивно-функціональна терапія перевищує ефективність терапії при порушеннях рухової системи щодо зниження інтенсивності болю і ступеня непрацездатності.

Метою проведеного простого сліпого рандомізованого контрольованого дослідження було визначення ефективності двох методів лікування, когнітивно-функціональної терапії (КФТ) та терапії при порушеннях рухової системи (ПРС), на підставі таких показників, як кінетика ходи, кінезіофобія, ступінь непрацездатності та інтенсивність болю при хронічній неспецифічній люмбалгії (ХНЛ).

Загалом 91 пацієнтів з ХНЛ були рандомізовані у 2 групи для отримання КФТ (45 учасників) або терапії при ПРС (46 учасників). Учасники обох груп пройшли 8-тижневу програму навчання. Основною кінцевою точкою була інтенсивність болю (виміряна за допомогою оцінки за числовою рейтинговою шкалою (ЧРШ)), а додатковими кінцевими точками були ступінь непрацездатності (вимірювана за допомогою індексу непрацездатності Освестрі (ODI)), ступінь кінезіофобії (вимірювана за допомогою шкали кінезі) параметри вертикального навантаження на опорну поверхню (VGRF) при самостійно вибраній та вищій швидкості (вимірювана на біговій доріжці з розподільником навантаження).

Обстеження учасників проводили у 3 часових точках: вихідний рівень, одразу після 8-тижневого періоду втручання (після лікування) та через 6 місяців після початкового лікування. Для оцінки впливу взаємодії групи (КФТ порівняно з терапією при ПРС) та часу (вихідний рівень, після лікування та через 6 місяців спостереження) на кожен показник використовували змішану модель дисперсійного аналізу.

Через 8 тижнів КФТ була ефективнішою за терапію при ПРС з кількох аспектів: зменшення інтенсивності болю (величина ефекту (ВЕ) = 2,41), ODI (ВЕ = 2,15) і ступінь кінезіофобії (ВЕ = 2,47). параметри VGRF при самостійно вибраній швидкості (перше максимальне навантаження (ВЕ=3), друге максимальне навантаження (ВЕ==0,5), середнє опорне зусилля (ВЕ==0,67), швидкість прийому маси (ВЕ==1,53), швидкість відштовхування (ВЕ = 0,8)) і при вищій швидкості (перше максимальне навантаження (ВЕ = 1,33), середнє опорне зусилля (ВЕ = 0,57), швидкість прийому маси (ВЕ = 0,67), швидкість відштовхування (ВЕ = 2,91), за винятком другого максимального навантаження (ВЕ = 0,0)).

У пацієнтів з ХНЛ КФТ ефективніше ПРС щодо як клінічного, так і когнітивного аспектів. Слід зазначити, що корисний ефект цих методів лікування зберігався навіть через 6 місяців спостереження. Крім того, КФТ дозволила досягти більш вираженого покращення кінетики ходи. Ці результати свідчать, що КФТ може бути відповідним методом лікування в клінічній практиці.