Порівняння характеристик пацієнтів з хронічною кропив'янкою, які відповіли і не відповіли на терапію омалізумабом

Реферати 3 хв 451

Розмір шрифту

Дата публікації: 14/11/2022

Метою проведеного одноцентрового ретроспективного дослідження було порівняння клінічних характеристик та результатів лабораторних аналізів у пацієнтів із хронічною кропив’янкою та відповіддю на лікування омалізумабом або без нього.

Дивитися все

Гловні тези

Хороша відповідь на терапію омалізумабом спостерігалася у пацієнтів з хронічною кропив'янкою, у яких була присутня атопічна конституція, висока концентрація загальних імуноглобулінів класу Е (IgE) та збільшення кількості базофілів та еозинофілів, при цьому у пацієнтів з позитивним результатом аналізу на аутоантитіла до компонентів щитоподібної залози і з психічними захворюваннями відповідь на терапію цим препаратом була відсутня.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

У ході дослідження було проведено ретроспективну оцінку даних пацієнтів з хронічною кропив’янкою, які отримували лікування моноклональним антитілом омалізумабом. Для оцінки відповіді на лікування омалізумабом використовували тест контролю над симптомами кропив'янки (UCT) (пацієнт з відповіддю на лікування: оцінка UCT ≥12 балів через 6 місяців з її збільшенням на ≥3 бали щодо вихідного рівня). Було проведено порівняння результатів лабораторних аналізів та клінічних характеристик пацієнтів з відповіддю на лікування та без.

Результати

Середній вік 220 пацієнтів (154 (70 %) жінки та 66 (30 %) чоловіки), які отримували омалізумаб у дозі 300 мг підшкірно (п/к) один раз на чотири тижні для лікування хронічної кропив'янки, становив 38,89 ± 12,76 року. Через 6 місяців у 189 пацієнтів (85,9%) було досягнуто статистично значущої відповіді на лікування омалізумабом. У пацієнтів з відповіддю на лікування омалізумабом концентрації загального IgE (медіана: 240,5 (45–2644) (кЕд/л)), кількість базофілів (медіана: 40 (0–100) (клітин/мкл)), кількість еозинофілів (медіана: 190 (0–800) (клітин/л)) та виразність атопічної конституції (n = 73 (38,6 %)) були статистично значуще вищими.

У пацієнтів без відповіді на лікування омалізумабом (оцінка UCT ≤11 балів через 6 місяців) статистично значуще частіше виявляли антитіла до тиреоглобуліну (n = 11 (35,5 %) (позитивний результат при >2 МО/мл)) та психічні захворювання ( n = 13 (41,9%)). Було виявлено наявність слабкої, але статистично значущої кореляції між концентрацією загального IgE (r=0,207), числом лімфоцитів у крові (r=−0,149), числом еозинофілів у крові (r=0,168) та збільшенням оцінки UCT. Згідно з результатами оцінки ROC-кривої, такі показники, як кількість базофілів у крові (площа під кривою (AUC): 0,662), концентрація загального IgE (AUC: 0,866) та кількість еозинофілів у крові (AUC: 0,763) були діагностично значущими з погляду прогнозування відповіді на лікування омалізумабом у осіб з хронічною кропив’янкою.

Висновок

У осіб з діагностованою кропив'янкою, супутніми психічними розладами та позитивним результатом аналізу на антитіла до компонентів щитоподібної залози відповідь на лікування омалізумабом була незадовільною порівняно з особами з кропив'янкою, які мали більш виразну атопічну конституцію та більш високе число еозинофілів та базофілів у крові та концентрацію загального IgE.