Застосування дапагліфлозину в поєднанні з верінурадом і фебуксостатом - важливе доповнення до терапії подагри

Реферати 5 хв 450

Розмір шрифту

Дата публікації: 27/01/2021

Застосування дапагліфлозину в поєднанні з верінурадом і фебуксостатом - важливе доповнення до терапії подагри

Метою рандомізованого плацебо-контрольованого двухфакторного перехресного дослідження II фази (QUARTZ) було визначення впливу застосування дапагліфлозину (інгібітора натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу) в поєднанні з верінурадом (селективним інгібітором транспортного білка уратів) і фебуксостатом (інгібітором ксантиноксидази) на екскрецію сечової кислоти з сечею і рівні сечової кислоти в сироватці крові у пацієнтів з безсимптомною гіперурикемією.

Дивитися все

Гловні тези

Терапія дапагліфлозином в поєднанні з верінурадом і фебуксостатом призводить до вираженого зниження рівня сечової кислоти в сироватці крові, при цьому не впливаючи на екскрецію сечової кислоти з сечею. Таким чином, подібна комбінація може бути корисною при лікуванні подагри і гіперурикемії.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

У ході дослідження 36 учасників рандомізовали в наступні групи для прийому: а) верінураду для прийому всередину в дозі 9 мг + фебуксостат в дозі 80 мг + дапагліфлозин в дозі 10 мг (група дапагліфлозину) один раз на добу протягом семи днів з подальшим переходом в групу: б) верінурад для прийому всередину в дозі 9 мг + фебуксостат в дозі 80 мг + плацебо (група плацебо) один раз на добу протягом семи днів з проміжним періодом вимивання тривалістю 7-21 день.

Основною кінцевою точкою була відмінність в піковій екскреції сечової кислоти з сечею між когортами дослідження в період від вихідного рівня до 7-го дня дослідження. Додаткові кінцеві точки включали зміну рівня сечової кислоти в сироватці крові та елімінація сечової кислоти з сечею протягом 24 годин.

Результати

Обидва методи лікування привели до зниження середньої пікової екскреції сечової кислоти (СК) з сечею (середнє відхилення, розраховане з використанням методу найменших квадратів, в порівнянні з вихідним рівнем склало -12,9 мг/г в групі дапагліфлозину і -13,2 мг/г в групі плацебо). Зниження рівня сечової кислоти в сироватці крові в групі дапагліфлозину було більш вираженим, ніж у групі плацебо: середнє розходження між методами лікування по даному параметру склало -62,3 мкмоль/л (див. Малюнок нижче).

ДІ — довірчий інтервал; кСК — сечова кислота сироватки крові; СК — сечова кислота; сСК — сечова кислота у сечі. * p < 0,05.

Рисунок 1. Швидкість екскреції СК з сечею і концентрація сечової кислоти у сироватці крові

Наприкінці кожного періоду лікування ані пікова екскреція сечової кислоти з сечею, ані загальний добовий показник екскреції сечової кислоти з сечею, істотно не відрізнялися. Застосування дапагліфлозину не мало впливу на фармакокінетику верінурада, його основні метаболіти, фебуксостат або рівень глюкози в плазмі крові натще в порівнянні з застосуванням комбінації верінурад + фебуксостат. Клінічно значущих змін параметрів безпеки в ході дослідження не було виявлено.

Висновок

Застосування дапагліфлозину в поєднанні з верінурадом і фебуксостатом призводить до вираженого зниження рівня сечової кислоти в сироватці крові. Подібного результату вдалося досягти без помітного підвищення загальної швидкості екскреції сечової кислоти в сечі і несприятливого впливу на функцію нирок.