Ефективність алерген-специфічної імунотерапії у пацієнтів з алергічним ринітом

Алерген-специфічна імунотерапія дозволяє посилити імуносупресивну активність регуляторних Т-лімфоцитів у ході лікування алергічного риніту за рахунок зменшення частки субпопуляцій PU.1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів.

Мета дослідження полягала у вивченні ролі регуляторних Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій у ході лікування алергічного риніту (АР) за допомогою алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), а також у вивченні механізму, що лежить в основі цього явища.

У дослідженні взяв участь 31 здоровий доброволець, 29 пацієнтів з АР та 16 пацієнтів з АР, які отримували АСІТ. Було проведено оцінку за шкалою загальної виразності назальних симптомів (TNSS). Також визначали сироваткові концентрації інтерлейкіну (ІЛ)-17, ІЛ-10, ІЛ-6, ІЛ-5, ІЛ-4, інтерферону (ІФН)-γ, фактора некрозу пухлини (ФНП)-α, ІЛ-2 та імуноглобуліну класу E (IgE).

Зміну частки Th1-/Th2-/Th9-/Th17-/Tfh-клітин, субпопуляцій регуляторних T-лімфоцитів, регуляторних Т-лімфоцитів та CD4-позитивних Т-лімфоцитів оцінювали у зразках периферичної крові учасників дослідження із трьох груп. У пацієнтів, які отримували АСІТ, а також пацієнтів з АР був виконаний аналіз зв'язку між оцінкою за шкалою TNSS, часткою регуляторних Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій та концентрацією різних цитокінів.

У порівнянні з контрольною групою, у пацієнтів з АР оцінка за шкалою TNSS та концентрація IgE, ІЛ-5 та ІЛ-6 були статистично значуще вищими. З іншого боку, порівняно з контрольною групою, концентрація ІЛ-10, ІФН-γ та ІЛ-2 у цих пацієнтів була статистично значно нижчою. У групі пацієнтів, які отримували АСІТ, порівняно з пацієнтами з АР, концентрація ІЛ-6, ІЛ-5, IgE та оцінка за шкалою TNSS були статистично значуще нижче, при статистично значуще вищій концентрація ІЛ-10, ІФН-γ та ІЛ- 2. У порівнянні з контрольною групою, у пацієнтів з АР спостерігалося статистично значуще зниження частки Th1-лімфоцитів, GATA3-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів та регуляторних Т-лімфоцитів, при цьому частки Th2-лімфоцитів, T-bet-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів та PU .1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів були статистично значуще вищими.

Порівняно з пацієнтами з АР, у групі, що отримувала АСІТ, частки Th1-лімфоцитів та регуляторних Т-лімфоцитів були статистично значуще вищими, при статистично значуще нижчій частці Th2-лімфоцитів і PU.1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів. Згідно з результатами аналізу кореляції, концентрація ІЛ-6, ІЛ-5, вільного IgE та оцінка за шкалою TNSS перебували у негативному зв'язку з часткою регуляторних Т-лімфоцитів, при цьому також існувала позитивна кореляція з концентрацією ІЛ-10 та ІЛ-2. Крім того, було виявлено наявність позитивної кореляції між концентрацією ІЛ-6, ІЛ-5, вільного IgE, оцінкою за шкалою TNSS та часткою PU.1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів, а також наявність негативної кореляції між концентрацією ІЛ-10, ІЛ- 2 та часткою регуляторних Т-лімфоцитів.

У пацієнтів з АР проведення АСІТ може забезпечити зменшення частки субпопуляцій PU.1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів. Число PU.1-позитивних регуляторних Т-лімфоцитів може бути маркером терапевтичного ефекту АСІТ при АР.