Вплив аналгезії дексмедетомідином на частоту розвитку делірію в осіб, які перенесли ортопедичне втручання

Реферати 3 хв 279

Розмір шрифту

Дата публікації: 22/10/2021

У цьому подвійному сліпому плацебо-контрольованому рандомізованому дослідженні проводили оцінку введення дексмедетомідину на додаток до внутрішньовенної аналгезії суфентанілом з метою зведення до мінімуму частоти розвитку делірію в осіб похилого віку (65-90 років) в період відновлення після великого ортопедичного втручання.

Дивитися все

Гловні тези

У осіб похилого віку в період відновлення після ортопедичної операції проведення додаткової внутрішньовенної аналгезії низькими дозами дексмедетомідину не забезпечило статистично значущого зниження частоти розвитку делірію. Однак це дозволило покращити ступінь знеболювання у післяопераційному періоді та якості сну за суб'єктивною оцінкою без розвитку небажаних явищ.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

У дослідженні взяли участь 712 пацієнтів, яким було показано велике ортопедичне втручання. У післяопераційному періоді аналгезію проводили методом внутрішньовенного введення суфентанілу, контрольованого пацієнтом, на додаток до якого відповідно до рандомізації вводили дексмедетомідин (1,25 мкг/мл, n = 356) або плацебо (n = 356) протягом максимум 3 днів. Основною кінцевою точкою був розвиток делірію, оцінку наявності якого проводили двічі на добу з використанням методу оцінки сплутаності свідомості.

Додатковими кінцевими точками були ступінь інтенсивності болю, оцінку якого проводили двічі на добу, та якості сну, оцінку якого проводили один раз на добу; обидва показники вимірювали за допомогою 11-бальної шкали (0 – відсутність болю/найкраща якість сну та 10 – найсильніший біль/найгірша якість сну).

Результати

У таблиці 1 представлені дані про частоту розвитку делірію у післяопераційному періоді у групах дослідження (відносний ризик 0,65; 95% довірчий інтервал: 0,36–1,18).

Було встановлено, що протягом перших 5 днів після втручання введення дексмедетомідину забезпечує зниження інтенсивності болю до мінімуму як у спокої (медіана різниці від -1 до 0 балів), так і під час руху (-1 бал). Крім того, протягом перших 3 днів після втручання було відзначено покращення суб'єктивної якості сну. Частота розвитку небажаних явищ у двох групах була порівнянною.

Висновок

При проведенні мультимодальної аналгезії у осіб похилого віку, які перенесли ортопедичне втручання, додаткове введення дексмедетомідину є доцільним, оскільки підвищує ступінь знеболювання та покращує якість сну.