Змінити пароль!
Скинути пароль!
Мета цього рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження IIb фази полягала в оцінці ефективності терапії ланіфібранором, агоністом рецептора, активованого проліфератором пан-пероксисом (пан-PPAR), для лікування високоактивного нециротичного неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ).
У пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом терапія ланіфібранором (доза 1200 мг) призводила до зниження оцінки за шкалою SAF-A щонайменше на 2 бали без загострення фіброзу в порівнянні з групою плацебо.
Мета цього рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження IIb фази полягала в оцінці ефективності терапії ланіфібранором, агоністом рецептора, активованого проліфератором пан-пероксисом (пан-PPAR), для лікування високоактивного нециротичного неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ).
До дослідження були включені пацієнти із НАСГ. Учасники були рандомізовані для отримання ланіфібранору (доза 800 мг або 1200 мг) або плацебо 1 р/добу протягом 24 тижнів. Основною кінцевою точкою було зниження оцінки за шкалою SAF-A щонайменше на 2 бали (частина, присвячена стеатозу, активності, фіброзу (SAF), яка включає оцінку запалення та балонування від 0 до 4, при цьому більш високий бал відповідає більш серйозній формі захворювання) без загострення фіброзу. Додатковими кінцевими точками були регресія фіброзу та розрішення НАСГ.
Було рандомізовано 247 пацієнтів. Слід зазначити, що 42% пацієнтів (103 з 247) мали цукровий діабет 2-го типу, а 76% пацієнтів (188 з 247) — фіброз (помірний або прогресуючий). Частка пацієнтів зі зниженням оцінки за шкалою SAF-A щонайменше на 2 бали без загострення фіброзу була статистично значущою у групі застосування ланіфібранору в дозі 1200 мг порівняно з двома іншими групами.
Терапія ланіфібранором як у дозі 800 мг, так і в дозі 1200 мг була ефективніша за плацебо з точки зору поліпшення стадії фіброзу щонайменше на 1 бал без загострення НАСГ, розрішення НАСГ та поліпшення стадії фіброзу щонайменше на 1 бал, а також розрішення НАСГ без загострення фіброзу (див. таблицю 1).
У пацієнтів, які отримували ланіфібранор, спостерігалося зниження рівнів ферментів печінки та покращення рівнів більшості біомаркерів ліпідів, фіброзу та запалення. Частота вибуття з дослідження склала менше 5% і була порівнянна у всіх групах дослідження. Було встановлено, що частота випадків збільшення маси тіла, розвитку периферичних набряків, нудоти, діареї та анемії вища у групах застосування ланіфібранору порівняно з групою плацебо.
У групі застосування ланіфібранору в дозі 1200 мг велика частка пацієнтів досягла зниження оцінки за шкалою SAF-A щонайменше на 2 бали без загострення фіброзу. Ці результати обґрунтовують проведення подальшої оцінки ефективності терапії ланіфібранором у дослідженнях ІІІ фази.
The New England Journal of Medicine
A Randomized, Controlled Trial of the Pan-PPAR Agonist Lanifibranor in NASH
Sven M. Francque і співавт.
Коментарі (0)