Вплив метаболічних порушень на ефективність пробіотиків при депресії

Пробіотики в даний час розглядаються як додаткова терапія депресії; їх ефективність може змінюватись в залежності від супутнього ожиріння або стеатозу печінки, що потребує спеціалізованих досліджень.

Мета даного дослідження полягала в оцінці ефективності пробіотиків у полегшенні симптомів депресії, тривоги та стресу у пацієнтів із діагнозом депресивних розладів, стратифікованих на основі наявності ожиріння або супутнього метаболічного синдрому. Крім того, в рамках дослідження вивчали можливість використання особливостей способу життя, клінічних або лабораторних факторів як предиктори ефективності пробіотиків у лікуванні депресії.

У це проспективне рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження в паралельних групах було включено 116 пацієнтів з діагнозом депресія. Пацієнтів рандомізували на отримання пробіотичної добавки з Lactobacillus helveticus та Bifidobacterium longum або плацебо протягом 60 днів. Психометричні оцінки проводили в 5 часових точках під час дослідження.

Перед початком прийому пробіотичної добавки реєстрували артеріальний тиск, коло талії, показники загального аналізу крові, рівень С-реактивного білка, ліпідний профіль, рівень глюкози в крові натще і масу тіла.

Застосування пробіотиків не принесло значної користі порівняно з плацебо з погляду загальних оцінок депресії. Однак у пацієнтів, які отримували пробіотики, ймовірність досягнення мінімальних клінічно значущих відмінностей була вищою порівняно з пацієнтами у групі плацебо (74,5% у порівнянні з 53,5%; X2(1, n==94) = 4,53; p = 0,03; NNT = 4,03) як у загальній популяції, так і серед тих, хто отримував антидепресанти. Більш тяжкий ступінь метаболічних порушень до втручання був пов'язаний з менш вираженими поліпшеннями оцінок з психометричних тестів. І навпаки, вищі вихідні рівні стресу пов'язані з більш вираженими поліпшеннями.

Прогресування метаболічних порушень, таких як надлишкова маса тіла, надлишкова жирова тканина та стеатоз печінки, мабуть, відповідає зниженню ступеня покращення психометричних параметрів за шкалами самооцінки.