Вплив терапії пеглотиказою на виразність фіброзу печінки у пацієнтів з подагрою

У пацієнтів з хронічною рефрактерною подагрою, які отримували пеглотиказу, відзначалося стабільне зниження концентрації уратів у сироватці крові на фоні зниження оцінки за шкалою Fibrosis-4 та зменшення виразності фіброзу печінки, що свідчило про уповільнення прогресування НАЖХП.

Мета дослідження полягала у визначенні того, чи впливає зниження концентрації уратів у сироватці крові на перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП).

В рамках цього ретроспективного аналізу було проведено порівняння даних пацієнтів з постійним зниженням концентрації уратів до <1 мг/дл при застосуванні пеглотикази 1 р/2 тижні (пацієнти, що відповіли на лікування, n = 36), та пацієнтів, які отримували плацебо (n = 43 ). Прогресування НАЖХП оцінювали з використанням шкали Fibrosis-4. Дані групи порівнювали з використанням двовибіркового критерію Уілкоксона або регресійного аналізу.

На початковому рівні середня оцінка (стандартне відхилення) за шкалою Fibrosis-4 становила 1,40 (0,86) у пацієнтів, які відповіли на терапію пеглотиказою, та 1,04 (0,53) у пацієнтів, які отримували плацебо. У пацієнтів, які отримували плацебо, зміна оцінки за шкалою Fibrosis-4 за 6 місяців становила 0,26 (0,41) бали, а у пацієнтів, які відповіли на терапію пеглотиказою – 0,13 (0,62) бали. При обліку даних тільки пацієнтів з оцінкою за шкалою Fibrosis-4 >1,3 (n = 27) різниця у зміні оцінки у пацієнтів, які відповіли на терапію пеглотиказою (–0,15 (0,67)), та пацієнтів, які отримували плацебо (0,7 (0,42)), була статистично значущою.

Значення коефіцієнта кореляції між площею під кривою концентрації уратів у сироватці крові протягом 6-місячного періоду дослідження та зміною оцінки за шкалою Fibrosis-4 становило 0,33. Згідно з результатами багатовимірного аналізу, площа під кривою концентрації уратів у сироватці була єдиним статистично значущим фактором, що впливає на зміну оцінки за шкалою Fibrosis-4.

Таким чином, стійке зниження концентрації уратів у сироватці крові свідчить про вплив терапії на прогресування НАЖХП.