Ефект комбінації ривароксабану та аспірину в порівнянні з аценокумаролом при рецидивуючій венозній тромбоемболії

Статистично значущих відмінностей між терапією ривароксабаном у поєднанні з аспірином та застосуванням аценокумаролу у пацієнтів з рецидивною венозною тромбоемболією щодо результатів виявлено не було.

Метою проведеного пілотного рандомізованого клінічного дослідження було вивчення застосування ривароксабану в поєднанні з аспірином порівняно з аценокумаролом у осіб з рецидивною венозною тромбоемболією незважаючи на антикоагуляційну терапію ривароксабаном, що триває.

У цьому багатоцентровому дослідженні добровольців з об'єктивно доведеною рецидивною венозною тромбоемболією рандомізували до групи отримання скоригованої дози аценокумаролу або комбінації ривароксабану (20 мг 1 р/добу) та аспірину (300 мг 1 р/добу). У дослідженні оцінювали частоту розвитку геморагічних явищ та рецидивів тромбоемболічних подій, включаючи іпсилатеральний або контралатеральний тромбоз глибоких вен (ТГВ), тромбоемболію легеневої артерії, інфаркт міокарда та ішемічний інсульт.

В рамках дослідження було рандомізовано 58 пацієнтів: 30 – у групу застосування аценокумаролу та 28 – у групу застосування ривароксабану у поєднанні з аспірином. Після 90 днів спостереження в групі, що отримувала аценокумарол, відбулося три рецидивуючі тромбоемболічні явища, включаючи два випадки ТГВ і один випадок ішемічного інсульту.

З іншого боку, у групі застосування ривароксабану у поєднанні з аспірином не було зафіксовано жодного явища (відношення ризиків (ВР) = 0,15). Незначні кровотечі (ВР = 0,09) були зареєстровані у п'яти учасників у групі застосування аценокумаролу та у жодного в групі застосування ривароксабану у поєднанні з аспірином. У групі застосування ривароксабану у поєднанні з аспірином сталася одна несмертельна велика шлунково-кишкова кровотеча.

Для жодного з оцінюваних результатів не було виявлено статистично значущих відмінностей. Однак у групі застосування ривароксабану у поєднанні з аспірином частота незначних кровотеч та рецидивуючих тромбоемболічних явищ була нижчою. Отримані результати вказують на необхідність проведення більших, надійних, рандомізованих досліджень із достатньою статистичною потужністю, що дозволить краще зрозуміти отримані результати.