Ефективність рукавної резекції шлунка у поєднанні з пластикою хіатальної грижі або рукавною фундоплікацією при ГЕРХ

У пацієнтів з ожирінням застосування рукавної резекції шлунка у поєднанні з пластикою хіатальної грижі або з рукавною фундоплікацією ефективне з точки зору усунення рефлюксу та проблем з масою тіла. Однак застосування комбінації рукавної резекції шлунка та пластики хіатальної грижі забезпечує більш високий контроль симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), незважаючи на більш високу частоту розвитку ускладнень.

Мета систематичного огляду та метааналізу полягала в оцінці ефективності застосування комбінації рукавної резекції шлунка (РРШ) та пластики хіатальної грижі (ПХГ) порівняно з комбінацією РРШ з фундоплікацією (ФП) щодо досягнення ремісії ГЕРХ у осіб з ожирінням.

Були включені дослідження, спрямовані на порівняння впливу застосування комбінації РРШ з ПХГ та комбінації РРШ з ФП на ГЕРХ після операції. Дослідники провели перевірку методологічної якості включених досліджень. Основними кінцевими точками були частота розвитку післяопераційної ГЕРХ, ерозивного езофагіту та зниження маси тіла через 12 місяців. Додаткові кінцеві точки включали оцінку рівня смертності та розвиток післяопераційних ускладнень. Дослідження було проведено відповідно до рекомендацій «Переважні параметри звітності для систематичних оглядів та метааналізу» (PRISMA).

До метааналізу було включено 15 статей, опублікованих за результатами досліджень за участю 1164 пацієнтів. Загалом 554 пацієнти отримали комбінацію РРШ та ПХГ, а 610 пацієнтів – комбінацію РРШ та ФП. У групі застосування РРШ + ПХГ частота клінічних симптомів ГЕРХ до операції склала 58,5±28,9% зі скороченням до 20,4±17,5% після операції. У групі застосування РРШ та ФП частота клінічних симптомів ГЕРХ до операції склала 64,8±39,4% зі скороченням до 5±8,1% після операції.

У групі застосування РРШ та ФП спостерігалася статистично значуще більш висока частота ремісії ГЕРХ у порівнянні з групою застосування РРШ + ПХГ. В обох групах частота зниження маси тіла була порівнянною. Частота витоків склала 0,18% у групі застосування РРШ + ПХГ та 0,33% у групі застосування РРШ та ФП. Частота перфорацій була статистично значуще вище у групі застосування РРШ та ФП (3,1 %) порівняно з групою застосування РРШ + ПХГ (0 %). Крім того, рівень смертності був статистично значуще вищим у групі застосування РРШ та ФП (0,5 %) порівняно з групою застосування РРШ + ПХГ (0 %).

Обидва підходи можна вважати прийнятною альтернативою традиційній РРШ у осіб з ожирінням та супутньою хіатальною грижею та (або) ГЕРХ. Необхідні подальші ретельні дослідження з більш тривалим періодом подальшого спостереження та прямими порівняннями з традиційною РРШ, щоб отримати повніше уявлення про ці хірургічні методи.