Ефективність застосування фреманезумабу у осіб з мігренню, рефрактерною до попередніх профілактичних лікарських засобів

Реферати 4 хв 289

Розмір шрифту

Дата публікації: 11/11/2022

В рамках дослідження IIIb фази FOCUS протягом 12-тижневого періоду лікування у подвійному сліпому режимі та додаткового періоду лікування у відкритому режимі було проведено вивчення ефективності застосування фреманезумабу у осіб з епізодичною або хронічною мігренню (ЕМ/ХМ) та незадовільною відповіддю на попередню терапію (від двох до чотирьох ліній терапії).

Дивитися все

Гловні тези

У пацієнтів з епізодичною та хронічною мігренню, рефрактерною до раніше застосовуваних профілактичних лікарських засобів, була встановлена довгострокова ефективність лікування фреманезумабом.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Пацієнтів рандомізували (у співвідношенні 1: 1: 1) до групи введення фреманезумабу один раз на місяць або один раз на три місяці або до групи введення плацебо у подвійному сліпому режимі після ввідного періоду тривалістю 28 днів. Пацієнти, які успішно пройшли період лікування у подвійному сліпому режимі, були переведені на лікування у відкритому режимі, в рамках якого всі учасники дослідження отримували фреманезумаб один раз на місяць. Далі наведено результати оцінки за даними за період лікування у подвійному сліпому режимі.

Результати

У таблиці 1 наведено дані про середню зміну числа днів з мігренню на місяць (ДММ), розрахований за методом найменших квадратів, у групі плацебо та у групах введення фреманезумабу один раз на місяць або один раз на три місяці у пацієнтів з ХМ (n = 509 ) та у пацієнтів з ЕМ (n = 328), а також дані про зміну середнього числа ДММ у пацієнтів з ЕМ (n = 313) та у пацієнтів з ХМ (n = 493) у періоди лікування у подвійному сліпому та відкритому режимах. У осіб з ХМ та ЕМ кількість днів з головним болем на місяць як мінімум середнього ступеня тяжкості зменшилась у період лікування у подвійному сліпому режимі та збільшилась у період лікування у відкритому режимі. У періоди лікування у подвійному сліпому та відкритому режимах скорочення числа ДММ на ≥50 % у групах плацебо, а також у групах введення фреманезумабу один раз на місяць та один раз на три місяці спостерігалося як у пацієнтів з ХМ, так і у пацієнтів з ЕМ.

Висновок

При застосуванні моноклонального антитіла фреманезумабу було встановлено стабільну ефективність лікування у пацієнтів з ЕМ та ХМ, у яких попереднє лікування профілактичними лікарськими засобами з кількох груп було незадовільним.