Ефективність застосування ласмідитану в порівнянні з римегепантом та уброгепантом у лікуванні мігрені

У порівнянні з лікуванням римегепантом та уброгепантом, застосування ласмідитану в дозі 100 та 200 мг забезпечувало досягнення більш ефективного терапевтичного ефекту через 2 години та швидший початок дії у пацієнтів з мігренню.

Мета цього мережевого мета-аналізу полягала в оцінці ефективності застосування ласмідитану порівняно з римегепантом та уброгепантом щодо купірування нападу мігрені.

Пошук літератури в рамках мета-аналізу включав відбір даних рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) ІІ–ІV фази за участю осіб з епізодичною/хронічною мігренню з аурою або без. Лікарську терапію проводили з використанням таких препаратів, як ласмідитан (у дозі 50, 100 та 200 мг), римегепант (у дозі 75 мг) та уброгепант (у дозі 25, 50 та 100 мг).

Мета дослідження полягала в попарному порівнянні варіантів лікування в рамках байєсівського мережевого мета-аналізу з випадковими/фіксованими ефектами з подальшим коригуванням (за потреби) за вихідною величиною ризику.

Результати порівняння були представлені у вигляді відношення шансів із 95% довірчими інтервалами. Основні кінцеві точки ефективності на ранніх термінах лікування включали відсутність болю через 2 години та зниження інтенсивності болю через 1 та 2 години. Також було охарактеризовано профілі небажаних лікарських реакцій (НЛР). Було проаналізовано неоднорідність та узгодженість даних, включених у мережевий мета-аналіз, з подальшою перевіркою надійності результатів у рамках аналізу чутливості.

У 12 РКД, включених у базовий варіант аналізу, на частку пацієнтів жіночої статі припадало понад 80 % досліджуваної популяції (середній вік: 37,9–45,7 року). При застосуванні ласмідитану в дозі 100 та 200 мг ймовірність досягнення відсутності болю та зниження його інтенсивності через 2 години після прийому препарату була вищою порівняно із застосуванням римегепанту у дозі 75 мг та уброгепанту у дозі 25 та 50 мг. Незважаючи на менший обсяг даних для порівняння, результати оцінки зниження інтенсивності болю через 1 годину були порівнянними з результатами оцінки через 2 години.

При аналізі по всіх кінцевих точках клінічно значущих відмінностей при застосуванні уброгепанту, римегепанту та ласмідитану у дозі 50 мг не виявлено. Результати базового варіанта аналізу та аналізу чутливості були зіставні.

Порівняно з лікуванням римегепантом та уброгепантом, застосування ласмідитану було в основному пов'язане з розвитком небажаних явищ з боку нервової системи, які в основному належали до легкого або середнього ступеня тяжкості та минали без проведення лікувальних заходів. Найчастішими НЛР (з частотою ≥2 %) були м'язова слабкість, сонливість, запаморочення, нудота/блювання, парестезія та загальна слабкість при застосуванні ласмідитану, нудота при застосуванні римегепанту та сухість у роті, сонливість та нудота при застосуванні уброгепанту.

У пацієнтів, які хочуть швидкого усунення нападу мігрені, застосування ласмідитану в дозі 100 або 200 мг може стати перспективним варіантом екстреного лікування.