Ефекти внутрішньовенного введення лідокаїну при лікуванні мігрені у відділенні невідкладної допомоги

В умовах відділення невідкладної допомоги внутрішньовенне введення лідокаїну можна розглядати як альтернативну терапію у осіб з нападами мігренозного головного болю.

Мета проведеного подвійного проспективного сліпого рандомізованого дослідження полягала у вивченні впливу інфузійного введення лідокаїну в порівнянні з введенням нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) для усунення головного болю при нападі мігрені.

У дослідженні взяли участь 100 пацієнтів із мігренню у віці 18–65 років. Пацієнтів рандомізували в одну з наступних груп: (i) групу лідокаїну (n = 50) на введення болюсу лідокаїну (1,5 мг/кг) з подальшим введенням лідокаїну у вигляді внутрішньовенної інфузії в дозі 1 мг/кг протягом перших 30 хвилин і далі в дозі 0,5 мг/кг протягом ще 30 хвилин та (ii) групу НПЗП (n = 50) на введення декскетопрофену трометамолу (50 мг) та фізіологічного розчину внутрішньовенно в об'ємі, що дорівнює об'єму лідокаїну, протягом аналогічних часових інтервалів.

У ході дослідження реєстрували оцінки інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), небажані явища, потребу в проведенні додаткової аналгезії та частоту повторних звернень у відділення невідкладної допомоги.

Протягом перших 20 та 30 хвилин у групі лідокаїну оцінки інтенсивності болю за ВАШ були статистично значуще нижчими порівняно з групою НПЗП. Проте в інших часових точках відмінностей в оцінках інтенсивності болю за ВАШ не було виявлено.

Щодо додаткових кінцевих точок, то через 60 та 90 хвилин відмінностей між групами за показником потреби у введенні препарату невідкладної терапії зареєстровано не було. Проте кількість осіб, які повторно звернулися до відділення невідкладної допомоги протягом 48–72 годин, була статистично значуще нижчою в групі лідокаїну (1 із 50) порівняно з групою НПЗП (8 із ​​50).

Внутрішньовенне введення лідокаїну забезпечує ефективне усунення нападів мігрені в умовах відділення невідкладної допомоги.