Ефективність та безпека застосування тозилату ремімазоламу при проведенні ендоскопії шлунково-кишкового тракту

Тозилат ремімазоламу є безпечною та ефективною заміною пропофолу як седативний засіб при проведенні ендоскопії шлунково-кишкового тракту у пацієнтів старшого віку (65 років і старше).

Мета проведеного проспективного рандомізованого контрольованого дослідження полягала в оцінці седативної дії пропофолу та тозилату ремімазоламу (ТР) у пацієнтів похилого віку під час проведення ендоскопії ШКТ.

До дослідження включили 82 пацієнти віком 65 років і старше зі станом здоров'я І-ІІ ступеня за класифікацією Американського товариства анестезіологів та індексом маси тіла 18,0-30,0 кг/м2, яким було показано проведення ендоскопії ШКТ. Учасників рандомізували у групу застосування ТР або групу застосування пропофолу. Як анальгетик в обох групах застосовували алфентаніл у дозі 5 мкг/кг.

У групі застосування пропофолу пацієнти отримували препарат у дозі 1,5 мг/кг з додатковою дозою 0,5 мг/кг при необхідності, а у групі застосування ТР пацієнти отримували препарат у дозі 0,15 мг/кг з додатковою дозою 0,05 мг/кг. Розрахунок додаткових доз виконували з використанням модифікованої шкали оцінки спостерігачем активного стану та седації (MOAA/S). Седативну дію оцінювали на основі даних про час до втрати свідомості (оцінка MOAA/S ≤1), кількості додаткових доз, використаних після успішної індукції анестезії та часу до пробудження від наркозу.

Додатково реєстрували небажані явища, пов'язані з седацією, включаючи дихальну недостатність, гемодинамічні події та біль під час ін'єкції. У ході дослідження реєстрували випадки запаморочення або головного болю, використання анальгетиків як коригуючої терапії, динаміку оцінок за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), а також післяопераційної нудоти та блювання. Крім того, дослідники провели міжгрупове порівняння рівнів задоволеності процедурою лікарів та пацієнтів.

До аналізу було включено дані 77 учасників. В обох групах процедура седації була успішною (100%). У групі застосування ТР показник часу до втрати свідомості (оцінка MOAA/S - 1) був вищим, ніж у групі застосування пропофолу. У порівнянні з учасниками групи застосування пропофолу, пацієнти з групи застосування ТР рідше повідомляли про випадки болю під час ін'єкції препарату. У групі застосування ТР частота розвитку дихальної недостатності та гемодинамічних подій була нижчою порівняно з групою застосування пропофолу (див. таблицю 1).

Після успішного проведення седації пацієнтам у групі застосування ТР потрібно було більше додаткових доз препарату, ніж пацієнтам у групі застосування пропофолу. Рівень задоволеності пацієнтів та лікарів результатами хірургічної операції, значення післяопераційних показників пацієнтів та характеристики пацієнтів на момент включення до дослідження були зіставні в обох групах.

У порівнянні з пропофолом встановлена ефективність та безпека тозилату ремімазоламу як седативного препарату у пацієнтів старшого віку при ендоскопії шлунково-кишкового тракту. Застосування ТР пов'язане зі зниженням частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із седацією, таких як дихальна недостатність та гемодинамічні події. При застосуванні ТР можливе деяке зростання використання додаткових доз препарату після успішної індукції анестезії.